Відповідно до статті 11 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) щорічна відпустка на вимогу працівника має бути перенесена на інший період у разі (обов’язкове перенесення на вимогу працівника):
-
порушення власником або вповноваженим ним органом строку письмового повідомлення працівника про час надання відпустки згідно з частиною 11 статті 10 Закону № 504 (не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну);
-
несвоєчасної виплати працівнику власником або вповноваженим ним органом заробітної плати за час щорічної відпустки, що передбачено частиною 1 статті 21 Закону № 504 (не пізніше ніж за три дні до початку відпустки).
Відпустку також має бути перенесено на інший період або продовжено відповідно до частиною 2 статті 11 Закону № 504 у випадках:
- тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку;
- настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
- збігу щорічної відпустки з навчальною відпусткою;
- виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або вповноваженим ним органом.
Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період із додержанням вимог ст. 12 Закону № 504:
- основна безперервна частина відпустки становитиме не менше 14 календарних днів;
- невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка;
- відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством;
- у разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
При продовженні відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю невикористана частина щорічної відпустки по закінченні тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно, вона має бути надана (лист Мінсоцполітики від 31 січня 2012 року № 30/13/133-12).
В окремих випадках (як виняток) у зв’язку з виробничою необхідністю, коли надання відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відобразитися на роботі підприємства, відпустка може бути перенесена з ініціативи роботодавця. Таке перенесення відбувається з дотриманням таких умов:
- наявність письмової згоди працівника та згоди профспілки;
- частина відпустки (тривалістю не менше ніж 24 календарних днів) буде використана в поточному робочому році;
- основна частина щорічної відпустки становитиме не менше 14 календарних днів.
У наказі про перенесення відпустки має бути вказано період, коли саме планується надати відпустку.
