Поділ щорічної відпустки на частини: чи правомірна відмова?

Дата публікації: 02.12.2019

Черговість надання відпусток на підприємствах, установах, організаціях визначається графіками, що затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 12 Закону України «Про відпустки» 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Водночас, звертаємо увагу, цією статтею передбачено лише можливість, а не обов’язок роботодавця поділу щорічної відпустки на частини, як того бажає працівник.

З метою недопущення втрат робочого часу та беручи до уваги виробничі обставини, роботодавець може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної основної відпустки або не поділити її взагалі.

Особам з інвалідністю, відповідно до пункту 2 частини 13 статті 10 Закону № 504, щорічні відпустки надаються за бажанням у зручний для них час.