Іноді у роботодавця виникає потреба тимчасово або на постійній основі покласти на окремих працівників додаткові обов’язки. Це зумовлено різноманітними причинами, тому й процедури оформлення документів щодо виконання працівником додаткових обов’язків і дії кадровиків різні.
Наявність вакантної посади
Потреба у виконанні працівниками додаткових обов’язків на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство) виникає у разі звільнення або неприйняття на роботу з різних причин працівників на певні, передбачені штатним розписом, посади. У цих випадках зазначені посади вважаються вакантними. Установлені для них завдання та обов’язки можуть виконувати інші працівники підприємства на умовах суміщення або сумісництва.
Відповідно до законодавства, зокрема постанови Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 року № 1145, суміщення професій (посад) допускається за згодою працівника протягом установленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни), якщо це економічно вигідно і не призводить до погіршення якості продукції, виконуваних робіт, обслуговування населення. За суміщувану роботу працівникові встановлюються певні доплати (надбавки) до посадового окладу згідно з відповідними нормативно-правовими актами або умовами колективного договору.
У разі сумісництва працівник, окрім основних, виконує додаткові обов’язки на умовах окремого трудового договору у вільний від основної роботи час, за що отримує заробітну плату пропорційно відпрацьованому часу.
Для працівників державних підприємств питання роботи за сумісництвом регулюються в постанові Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 та в Положенні про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43.
Сумісництво — виконання працівником роботи на підставі трудового договору у вільний від виконання трудових обов’язків за основним місцем роботи час.
Суміщення професій (посад) — виконання працівником на тому ж підприємстві, за його згодою, поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) у межах робочого часу з доплатою в розмірах, передбачених у колективному договорі.
Отже, якщо сумісництво дозволяється як на одному, так і на різних підприємствах, то суміщення професій (посад) допускається тільки на одному підприємстві.
Далі про:
- такі причини покладення на підлеглих додаткових обов’язків як тимчасова відсутність окремих працівників та обмежена чисельність персоналу;
- кваліфікаційні характеристики та посадові інструкції;
- професію, спеціальність та кваліфікацію;
- законодавчі норми щодо покладення додаткових обов’язків на працівника;
- відображення додаткових обов’язків у кадровій документації.
— у статті «Покладення додаткових обов’язків на працівників» журналу «Кадрова практика», № 4, електронну версію якого ви можете безкоштовно отримати у подарунок, пройшовши невелике опитування.
