Однією з умов підвищення ефективності роботи підприємств (установ), забезпечення високого рівня взаємовідносин між роботодавцями й найманими працівниками є справедливе та своєчасне вирішення питання про надання працівникам відпусток, передбачених законодавством про працю.
Право на відпочинок працівників є одним із найважливіших конституційних прав. Для здійснення цих прав удосконалюється законодавство про працю, укладаються Генеральна, галузеві, регіональні угоди та колективні договори.
Підстави для надання відпустки без збереження зарплати умовно можна поділити на 2 групи.
Група 1. Ідеться про підстави для надання відпустки без збереження заробітної плати, прописані в ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504). У цій нормі чітко визначені категорії працівників, яким може бути надана відпустка «за свій рахунок», або обставини, за яких можливе її оформлення та тривалість відпустки без збереження заробітної плати, яка різниться залежно від підстави для її надання.
Особливість надання відпустки без збереження заробітної плати за підставами, викладеними в ст. 25 Закону № 504, полягає ось у чому: якщо працівник бажає оформити відпустку «за свій рахунок» за однією з підстав ст. 25 Закону № 504, роботодавець повинен задовольнити його вимогу. Тобто в такому випадку роботодавець не може відмовити працівнику в оформленні відпустки без збереження зарплати, навіть якщо це позначиться на робочому процесі підприємства чи відділу.
Група 2. Відповідно до ст. 26 Закону № 504, відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 15-ти календарних днів на рік може надаватися працівнику за наявності в нього сімейних обставин або інших причин для її надання. Відпустка за підставою, викладеною в ст. 26 Закону № 504, оформлюється лише за бажанням працівника. Роботодавець не наділений правом ініціювати надання цієї відпустки за наведеною підставою. Але роботодавець може й відмовити працівнику в наданні відпустки «за свій рахунок» через сімейні або інші обставини.
Річ у тім, що згідно зі ст. 26 Закону № 504 працівник і роботодавець мають дійти згоди про надання відпустки без збереження заробітної плати за наведеною підставою та про її тривалість у межах її максимальної річної тривалості. Роботодавець самостійно оцінює, наскільки сімейні обставини або інші причини поважні для надання працівнику відпустки «за свій рахунок». Звісно, під час вирішення цього питання керівник має брати до уваги й інтереси робочого процесу. Отже, рішення про надання чи ненадання відпустки без збереження зарплати за ст. 26 Закону № 504 належить винятково до компетенції роботодавця (лист Мінпраці від 18.03.2009 р. № 2961/0/14-09/06).
Відповідно до ст. 25 Закону № 504, відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку…
Повний текст статті читайте в системі «КАДРОВИК-онлайн»
Увага! Матеріалами системи можуть користуватися лише передплатники «КАДРОВИК-онлайн» з повним доступом.
З відповіді ви дізнаєтеся, зокрема, про:
- підстави для надання відпустки без збереження зарплати;
- тривалість відпусток без збереження заробітної плати;
- відпустку без збереження заробітної плати для окремих категорій громадян;
- нюанси надання відпустки.
| З питань придбання доступу до системи: (044) 507-2226 (27), podpiska@mediapro.com.ua |
