...
Реєструйся

Примусове відправлення у відпустку без збереження зарплати — порушення законодавства


Мінсоцполітики у листі № 416/13/116-13 від 19 вересня 2013 року нагадало, що примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця в установленому порядку має бути притягнено до відповідальності.

Законом України «Про відпустки» передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати:

  • відпусток, що надаються працівникам в силу суб’єктивного права, що належить їм за законом, тобто в обов’язковому порядку;
  • відпусток, що надаються за погодженням сторін (роботодавця і працівника).

Ст. 26 Закону України «Про відпустки» визначено відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Важливими гарантіями при наданні відпусток без збереження заробітної плати, встановленими ст. 25 і 26 Закону України «Про відпустки», є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи, а час перебування у таких відпустках відповідно до п. 4 ст. 9 Закону України «Про відпустки» зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Отже, відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов’язковому порядку (ст. 25 Закону), та відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону) надаються лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця.

Функції державного контролю за дотриманням законодавства про працю, в т. ч. про відпустки, здійснює Державна інспекція України з питань праці та її територіальні органи, до якої працівники мають право звернутися за захистом своїх трудових прав.