На сьогодні система соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснюється на підставі норм, які визначаються значною кількістю законодавчих та підзаконних актів. Тому роботодавець витрачає чимало робочого часу на ознайомлення з ними. До таких документів відносяться: Закони України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI, Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року № 455, Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затверджене постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23 червня 2008 року № 25, Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18 липня 2014 року № 10-1.
4 липня 2015 року в газеті «Урядовий кур’єр» № 119 опубліковано постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266» від 26 червня 2015 року № 439, яка набула чинності з дати опублікування. Крім відповідних змін, внесених у вступну частину та пункт 4, викладено в іншій редакції Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі — Порядок № 1266).
Загальні питання обчислення розміру соціальних виплат
Порядок № 1266 відповідно до його пункту 1 визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (далі — страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.
Розглянемо порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме, визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, допомоги по догляду за хворою дитиною, допомоги по догляду за хворим членом сім’ї та допомоги по вагітності та пологах (далі — соціальні виплати).
Порядок визначення розміру зазначених соціальних виплат, у т. ч. оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті (п. 2 Порядку № 1266). Отже, на сьогодні графік роботи найманого працівника фактично втратив значення, адже при визначенні розміру соціальної виплати враховуються календарні дні.
Крім того, у пункті 2 Порядку № 1266 зазначено, що сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не тільки не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, а ще й не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на час настання страхового випадку.
 | Микола Постернак, експерт з питань соціального страхування, постійний автор журналу «Довідник кадровика» |
Докладніше про особливості обчислення соціальних виплат, оплату соціальних виплат найманим працівникам, що працюють за сумісництвом з наведенням конкретних прикладів — у спецвипуску № 3 журналу «Довідник кадровика» «Нове у соціальному страхуванні з тимчасової втрати працездатності. Заповнення й оплата листка непрацездатності».
