Після набуття чинності нової редакції Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 1105) виникли проблеми з питань надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та вагітності і пологах застрахованим особам, які, крім основного місця роботи, працюють за сумісництвом на цьому ж чи на іншому підприємстві.
У період до 1 січня 2023 року (до нової редакції Закону № 1105) зазначена допомога виплачувалась як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом.
Нині статтею 22 Закону №1105 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності та пологах застрахованим особам надається:
- за основним місцем роботи
або
- за місцем роботи за сумісництвом.
Така зміна призвела до того, що на місцях надаються роз’яснення, що допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності та пологах застрахованим особам надається за основним місцем роботи, а якщо застрахованою особою не реалізовано право на таку допомогу за основним місцем роботи, тоді допомога надається за сумісництвом.
Позбавлення застрахованих осіб на отримання страхових виплат за місцем роботи за сумісництвом є безпідставним. Адже відповідно до статті 11 Закону № 1105 та статей 4, 7, 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом працівники підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і відповідно за цими місцями роботи за них сплачується єдиний соціальний внесок.
Чи можна утримати з працівника-сумісника, який звільняється за угодою сторін, кошти за дні щорічної основної відпустки, що були надані йому в рахунок невідпрацьованої частини робочого року? — читайте в журналі «КАДРОВИК.UA»
Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 1105, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з визначених нею страхових випадків. Таким чином, у разі тимчасової непрацездатності допомога має надаватися як компенсація втрати заробітної плати за основним місцем роботи, так і як компенсація втрати заробітної плати за місцем роботи за сумісництвом.
Частиною першою статті 25 Закону № 1105 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески. При цьому не зазначається, що враховується заробітна плата лише за основним місцем роботи.
Оплата «лікарняного», виданого сумісникові у 2022 році — читайте в журналі «КАДРОВИК.UA»
Федерація профспілок України звернулась до Мінсоцполітики щодо усунення цієї проблеми. Крім того, СПО об’єднання профспілок звернувся до голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів з проханням ініціювати зміни до статті 22 Закону № 1105 щодо забезпечення прав застрахованих осіб на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності та вагітності і пологах як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
За повідомленням Мінсоцполітики, воно нині опрацьовує питання щодо внесення необхідних законодавчих змін. Водночас Голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Третьякова Г. М. не підтримала пропозицію щодо ініціювання законодавчих змін, проте профспілкові пропозиції надіслано до Кабінету Міністрів України для їх опрацювання.
Робота продовжується.
Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»
Джерело: ФПУ
