Статтею 31 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) встановлено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
Частиною другою статті 31 Закону № 108 визначено вичерпний перелік виплат, які не враховуються при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру. Це — доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Що стосується коштів на проведення індексації заробітної плати, то статтею 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв’язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв’язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету України.
(Лист Міністерства соціальної політики України від 2 січня 2018 року № 50/0/2-18/28)
Джерело: журнал «Довідник кадровика. КАДРОВИК.UA»
