Працівник, який уклав трудовий договір про роботу за сумісництвом, перебуває у трудових відносинах із підприємством, а тому має право на додаткову оплачувану відпустку. Це підтверджено і частиною третьою статті 56 КЗпП України, відповідно до якої робота на умовах неповного робочого часу (а робота за сумісництвом є одним із її різновидів) не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) — як за основним місцем роботи, так і на роботі за сумісництвом. Згідно зі статтею 4 цього Закону зазначена відпустка належить до соціальних.
Автор: Панасюк Юлія заступник головного редактора журналу «Довідник кадровика»
Повну відповідь читайте у вкладенні до журналу «Довідник кадровика» № 7, 2016 «Кадри. Гарячі запитання кадровика»
