Статтею 54 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) визначена тривалість роботи в нічний час. При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу, а саме — для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень (п. 2 ч. 1 ст. 51 КЗпП). Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших), відповідно до частини третьої статті 51 КЗпП.
Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.
Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Оплата роботи у нічний час передбачена статтею 108 КЗпП, відповідно до якої робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
Заробітна плата за роботу у нічний час нараховується працівникам на підставі табелів обліку робочого часу, у яких наявні відповідні відмітки про фактично відпрацьований час, у тому числі нічні години роботи.
Слід наголосити, що статтею 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР визначені норми оплати праці і гарантії для працівників, які є мінімальними державними гарантіями. Зокрема, якщо роботодавець не виконує норми оплати праці працівників за роботу у нічний час відповідно до законодавства про працю України, то це свідчить про недотримання ним мінімальних державних гарантій. За таке порушення статтею 265 КЗпП встановлена відповідальність у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Слід також зазначити, що статтею 55 КЗпП забороняється залучення до роботи в нічний час:
- вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, про що йдеться у статті 176 КЗпП, згідно якої не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років;
- осіб, молодших вісімнадцяти років, про що йдеться у статті 192 КЗпП, згідно якої забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні;
- інших категорій працівників, передбачених законодавством.
Робота жінок в нічний час не допускається, за винятком випадків, передбачених статтею 175 КЗпП, а саме — за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України. Зазначені обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї.
Робота осіб з інвалідністю у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172 КЗпП).
