У разі, якщо зазначені працівником у заяві про звільнення причини звільнення — порушення роботодавцем трудового законодавства, частина третя статті 38 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), — не підтверджуються, або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на частину першу статті 38 КЗпП. Про це зазначено в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2018 року у справі № 741/1128/17.
За результатами розгляду справи суд визнав незаконним і скасував наказ роботодавця про звільнення з роботи працівника на підставі частини першої статті 38 КЗпП.
Натомість, оскільки судами попередніх інстанцій не було встановлено порушення роботодавцем трудового законодавства, ВСУ підтвердив відсутність підстав для зміни формулювання звільнення на частину третю статті 38 КЗпП.
Також ВСУ додав: у зв’язку зі скасуванням наказу про звільнення, працівник не вважається таким, що припинив трудові відносини з роботодавцем, а отже до виниклих правовідносин не застосовуються положення статей 116, 117 КЗпП, які передбачають можливість стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.
Джерело: buh.ligazakon.net
