Які зміни відбулися у законодавстві, яким регламентується порядок визначення страхового стажу? Особливості обчислення страхового стажу з урахуванням законодавства, що діяло раніше. Кому надається допомога по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 % незалежно від страхового стажу? Як рахувати страховий стаж суб’єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб?
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105 (далі — Закон № 1105), надається в розмірі, який залежить від страхового стажу.
Визначення поняття «страховий стаж» наведено в пункті 8 частини 1 статті 1 Закону № 1105:
«страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування»
та в абзаці першому частини 1 статті 21 Закону № 1105:
«страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини».
Отже, страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, і за який щомісяця сплачені страхові внески (нею, роботодавцем) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
У визначенні страхового стажу відсутнє поняття «безперервний страховий стаж». Відповідно страховим стажем можна вважати не лише період, а й суму періодів, коли особа працювала й сплачувала або за неї сплачували страхові внески. Іншими словами, страховим стажем є не лише період роботи працівника на підприємстві, а й за попередніми місцями роботи.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій всіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в таких розмірах:
— 50 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;
— 60 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;
— 70 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;
— 100 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;
— 100 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до І–ІІІ категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23 березня 2000 року № 1584-ІІІ; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 року № 239/95-ВР.
Розмір середньої заробітної плати для здійснення оплати днів тимчасової непрацездатності проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266.
Зміни, внесені до законодавства, яким регламентується порядок визначення страхового стажу
Порядок обчислення страхового стажу визначено в статті 21 Закону № 1105, зокрема, в частині 4 цієї статті вказується, що до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ (далі — Закон № 2240). Крім того, до страхового стажу включається страховий стаж набутий в період дії Закону № 2240 (зазначений Закон втратив чинність 1 січня 2015 року).
До 1 січня 2015 року порядок обчислення страхового стажу було визначено в статті 7 Закону № 2240. За період дії Закону № 2240 до цієї статті двічі вносилися зміни, які обов’язково потрібно враховувати при визначенні розміру страхового стажу. Відповідно до статті 7 до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом № 2240.
Отже, маємо чотири умовних періоди, що мають певні особливості при визначенні страхового стажу, а саме:
— до 27 лютого 2001 року (до набуття чинності Законом № 2240);
— з 28 лютого 2001 року до 31 грудня 2010 року (1 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI);
— з 1 січня 2011 року до 13 грудня 2013 року (14 грудня 2013 року набув чинності Закон України «Про внесення зміни до статті 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» щодо зарахування до страхового стажу періоду відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» від 19 листопада 2013 року № 691-VII);
— з 14 грудня 2013 року і до сьогодні.
Закон № 2240 було опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» 28 лютого 2001 року, тому він набуває чинності саме з цієї дати, а не з 1 січня 2001 року, як передбачено в його Прикінцевих положеннях.
 | Микола Постернак, експерт із питань соціального страхування |
Докладніше — у спецвипуску журналу «Довідник кадровика», 3’2016
