У статті:
- Які роботи вважають сезонними
- Сезонний трудовий договір — на що звернути увагу
- Працівники сезонні чи тимчасові — як визначити
- Особливості надання відпусток та звільнення
Поняття, пов’язані із сезонною працею, у КЗпП згадано двічі: у ст. 7 та 26 КзПП.
Розпочнемо з бланкетної норми ст. 7, відповідно до якої особливості регулювання праці сезонних працівників, додаткові (крім передбачених у ст. 37 і 41 КЗпП) підстави для припинення трудового договору встановлює законодавство
Ця норма відсилає нас до чинного й досі Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24 вересня 1974 року № 310-IX (далі — Указ № 310).
Насамперед зазначимо, що у ст. 1 Указу № 310 подано визначення сезонних робіт — роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконують не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.
Список сезонних робіт і сезонних галузей (далі — Список № 278) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року № 278.
Зважаючи на це, сезонними працівниками є ті, які виконують роботу, включену до Списку № 278, і тривалість якої не перевищує шести місяців. Причому ці дві умови мають бути виконані одночасно. Якщо, припустимо, із працівником укладають трудовий договір на строк до шести місяців, але Список № 278 не містить роботи, яку виконуватиме працівник, її не можна вважати сезонною й працівника так само. Або, навпаки, якщо робота зазначена у Списку № 278, але триває більше шести місяців…
Увага! Матеріал публікується частково. Повний варіант статті — у журналі «Діловодство» № 6, 2019.
