Підставою для надання відпусток є укладений трудовий договір, що спричинює взаємні права і зобов’язання сторін. Це загальне правило, закріплене ст.2 Закону України “Про відпустки” (далі – Закон), яке поширюється на всі види відпусток, передбачених законодавством про працю (щорічні, соціальні, навчальні тощо).
Статтею 19 Закону перелічено підстави та умови надання саме додаткової соціальної відпустки. Для отримання такої відпустки жінці недостатньо мати двох дітей віком до 15 років, бути одинокою матір’ю тощо, вона повинна при цьому ще й працювати. Визначальним є не факт перебування в трудових відносинах, а виконання своїх трудових обов’язків.
Крім того, соціальна відпустка є компенсацією за період роботи працівника, які поєднують сімейні і трудові обов’язки, що має на меті надання днів безперервного відпочинку для виховання дітей та догляду за ними. Тому працівник не набуває права на таку соціальну відпустку за період перебування в інших соціальних відпустках (у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами чи для догляду за дитиною). Право на неї він матиме після фактичного виходу на роботу.
Яна Ягодовська, головний державний інспектор Управління Держпраці у Полтавській області.
