Стаття 43 Конституції України гарантує кожному громадянину право заробляти собі на життя працею та отримувати за це винагороду у вигляді заробітної плати, не нижчої від визначеної законом. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Але деякі роботодавці ігнорують зазначені конституційні норми і використовують працю громадян без оформлення з ними трудових відносин, видають їм заробітну плату готівкою “у конвертах”. У цьому випадку йдеться про “тіньові” заробітки, з яких не утримуються податки та не здійснюються відрахування до Пенсійного фонду.
Громадянин, який погоджується на таке працевлаштування, виявляється повністю беззахисним перед роботодавцем. Усна домовленість жодним чином не фіксується юридично, роботодавець сплачує стільки, скільки вважає за потрібне і доти, поки вважає за потрібне. Працівник не має доказів на підтвердження дійсного розміру своєї заробітної плати та трудового стажу.
Згода працівника працювати без укладення трудового договору або на роботодавця, який здійснює діяльність без державної реєстрації позбавляє його:
– трудових прав (гарантованого державою розміру заробітної плати, оплачуваної щорічної відпустки, відпустки по догляду за дитиною тощо);
– соціальних гарантій (страхових виплат у разі хвороби, безробіття, нещасного випадку);
– належних умов праці, безпеки та гігієни праці;
– підвищення кваліфікації, навчання протягом життя;
– пенсії, медичного забезпечення.
Наталія Гуска, головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Полтавській області.
Джерело: pl.dsp.gov.ua