Державна фіскальна служба України у своєму листі від 07.06.2017 р. № 520/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (ПКУ), розглянула лист щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на суму компенсації, пов’язаної з проїздом та проживанням члена наглядової ради – іноземця, який проживає за межами України, та повідомила про таке. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Закон № 2464). Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами. Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).
Отже, суми компенсації вартості проїзду та проживання в Україні, виплачені члену наглядової ради – іноземцю, який не проживає в Україні, не є базою нарахування єдиного внеску. Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Джерело: редакція журналу «Довідник кадровика»
