Згідно статті 26 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін, надається за сімейними обставинами та з інших причин працівнику на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі — Закон  № 1105-XIV) допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

• тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
• необхідності догляду за хворою дитиною;
• необхідності догляду за хворим членом сім’ї;
• догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
• карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; на період перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій;
• тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;
• протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак, відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

• у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
• у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
• за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
• за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
• у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
• за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Тобто, якщо період хвороби повністю припадає на час відпустки без збереження заробітної плати, не залежно від підстав надання такої відпустки — допомога по тимчасовій непрацездатності за цей період не надається.

У випадку, коли лікарняний припадає у тому числі й на період, коли працівник мав вийти з відпустки на роботу, то пропущені через хворобу дні оплачують на загальних підставах. Відлік перших 5 днів тимчасової непрацездатності починається з першого дня хвороби працівника. Оплата лікарняного листка як за рахунок роботодавця, так і за рахунок ФСС (з шостого дня непрацездатності) здійснюється за дні хвороби, які припадають на період, коли працівник повинен був вийти на роботу.