Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в області Ірина Яновська провела роз’яснювальну роботу щодо праці неповнолітніх серед суб’єктів господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність у Петрівському районі.
Трапляється, що особам, які не досягли повнолітнього віку, тобто 18 років, доводиться самостійно заробляти кошти. Трудовим законодавством така можливість передбачена. За вітчизняним законодавством неповнолітні особи користуються тими ж трудовими правами та гарантіями, що передбачені для повнолітніх осіб. Проте для неповнолітніх є ще й інші додаткові гарантії щодо зайнятості, відпочинку та охорони праці.
Якщо роботодавець має намір прийняти на роботу особу віком від 14 до 15 років, необхідно отримувати усну або письмову згоду одного із батьків на працевлаштування його дитини. Письмова згода може бути надана у вигляді заяви. У разі надання усної згоди, в подальшому один із батьків зобов’язаний письмово засвідчити згоду на обох примірниках трудового договору, що буде укладено між роботодавцем та неповнолітнім робітником.
Трудовий договір з неповнолітнім обов’язково укладається в письмовій формі (ст. 24 КЗпП). Також при прийнятті на роботу для неповнолітніх не можна встановлювати випробування (ст. 26 КЗпП).
Стаття 190 КЗпП передбачає у собі категорії робіт, на яких забороняється застосування праці осіб молодше 18 років. До таких робіт належать: важкі роботи і роботи зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також підземні роботи; роботи з підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для неповнолітніх граничні норми. Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом МОЗ від 31 березня 1994 року № 46.
Тривалість робочого часу неповнолітнього
Тривалість робочого часу неповнолітнього визначається відповідно до статті 51 КЗпП та, якщо неповнолітній навчається, — на підставі довідки з місця навчання. Якщо неповнолітній бажає працевлаштуватися на час канікул або вже не навчається, встановлюється скорочений робочий час. Його тривалість становить для осіб: віком 16–18 років — 36 годин на тиждень; від 15 до 16 років — 24 години на тиждень.
Якщо неповнолітній бажає працювати протягом навчального року у вільний від навчання час, необхідно врахувати, що робочий час таких працівників не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку, а саме для осіб: віком від 16 до 18 років — 18 годин на тиждень (половина від 36); віком від 14 до 16 років — 12 годин на тиждень (половина від 24).
Оплата праці
Порядок оплати праці неповнолітніх передбачений статтею 194 КЗпП. Так, заробітну плату працівникам молодше 18 років, що працюють зі скороченою тривалістю щоденної роботи, виплачують у такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Працю неповнолітніх працівників, допущених до відрядних робіт, оплачують за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість робочого часу скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих. Оплату праці учнів загальноосвітніх шкіл і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадять пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Організації можуть встановлювати учням надбавки, доплати до заробітної плати відповідно до діючих положень про оплату праці.
Тривалість відпустки
Щорічна основна відпустка для неповнолітніх працівників становить 31 календарний день (ч. 8 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР). Для неповнолітніх працівників передбачено можливість використовувати щорічну основну відпустку у зручний для них час. На підставі заяви до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на підприємстві у перший рік роботи неповнолітнім надається щорічна відпустка повної тривалості.
Звільнення неповнолітніх працівників
Законодавство встановлює обмеження щодо звільнення працівників молодше вісімнадцяти років. Так, звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи роботодавця або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей (ст. 198 КЗпП). Звільнення неповнолітнього працівника з певних підстав допускається як виняток і лише з обов’язковим працевлаштуванням. Йдеться про звільнення з підстав, зазначених у: пункті 1 статті 40 КЗпП (зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників); пункті 2 статті 40 КЗпП (виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а також в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці); пункті 6 статті 40 КЗпП (поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу). Частково неповнолітні потрапляють і під гарантії статті 197 КЗпП, що встановлює імунітет від звільнення з ініціативи роботодавця у разі надання молоді першого робочого місця. З урахуванням норм цієї статті після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних закладах неповнолітньому у віці від 15 до 18 років перше робоче місце надають на строк не менше двох років. Відповідно до статті 198 КЗпП батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, якщо подальша робота загрожує його здоров’ю або порушує законні інтереси.
