Після проходження чергового періодичного обов’язкового медичного огляду була втрачена особиста медична книжка продавця відділу продовольчих товарів. Як має діяти в цій ситуації роботодавець? Чи зобов’язаний він відстороняти такого працівника від роботи? Чи зберігається заробітна плата на час відсторонення працівника від роботи?
Відсторонення від роботи — це тимчасове усунення працівника від виконання ним своїх функціональних обов’язків у передбачених законодавством виняткових випадках, як правило, без виплати заробітної плати за цей час, але зі збереженням робочого місця. Виняткові випадки відсторонення від роботи працівників визначено у ст. 46 Кодексу законів про працю України (КЗпП) та інших нормативно-правових актах. Зокрема, у ст. 46 КЗпП йдеться про те, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відсторонення працівника від роботи зазвичай застосовується в тих випадках, коли працівником виконуються функціональні обов’язки з порушенням (недотриманням) певних правил, встановлених законодавством для цього працівника, і продовження роботи за таких обставин створює загрозу настання шкідливих наслідків чи то для роботодавця (наприклад, перебування працівника на роботі в стані алкогольного сп’яніння створює загрозу випуску неякісної продукції), чи то для самого працівника (наприклад, внаслідок ухилення працівника від проходження інструктажу з техніки безпеки може статися трудове каліцтво), а також завдання шкоди третім особам (наприклад, ухилення працівника закладу громадського харчування від проходження обов’язкового медогляду створює загрозу зараження інфекційними захворюванням відвідувачів) чи суспільним інтересам (наприклад, інтересам всебічного об’єктивного неупередженого службового розслідування чи досудового слідства).
Незважаючи на те, що ст. 46 КЗпП містить формулювання «відсторонення допускається», а отже передбачає лише право (а не обов’язок) роботодавця відсторонювати працівника від роботи, все ж таки за загальним правилом у випадках, зазначених у цій статті, роботодавець зобов’язаний усувати працівника від виконання ним функціональних обов’язків. Такий обов’язок роботодавця прямо чи побічно передбачений нормами спеціального законодавства, спрямованого на охорону праці, боротьбу з п’янством і алкоголізмом, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, громадської безпеки тощо. Зокрема, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII передбачено, що роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII (Закон № 4004) підприємства, установи і організації зобов’язані: усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов’язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Інструкцію про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.04.1995 № 66.
Адміністративна відповідальність майстрів, начальників дільниць, змін, цехів та інших керівників за невжиття ними заходів до відсторонення від роботи осіб, які перебувають у нетверезому стані, передбачена у ч. 2 ст. 179 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
ПОРЯДОК ОПЛАТИ У РАЗІ ВІДСТОРОНЕННЯ ПРАЦІВНИКА
Відсторонювати працівника від роботи роботодавець може самостійно, або на вимогу відповідного державного органу (за постановою слідчого, поданням органу санепідемслужби, приписом інспектора з охорони праці тощо) шляхом видання відповідного наказу (розпорядження). За потреби екстреного відсторонення (скажімо, в разі виявлення працівника на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння), воно може бути застосоване за усною вказівкою керівника (іншої посадової особи) з наступним виданням письмового наказу (розпорядження), що буде підставою для бухгалтерії не нараховувати заробітну плату за період відсторонення. Час, протягом якого працівник не працював внаслідок відсторонення, оплаті не підлягає на підставі ч. 1 ст. 94 КЗпП, відповідно до якої заробітна плата працівникові виплачується за виконану ним роботу та ч. 3 ст. 113 КЗпП, відповідно до якої час простою з вини працівника не оплачується.
| Микола Бойко, |
Джерело: газета «Кадри і зарплата» № 21, 2016
