Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці» (далі — Закон) заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону — це основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
До додаткової заробітної плати включаються доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до пункту 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713, суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників належать до фонду додаткової заробітної плати.
Статтею 31 Закону встановлено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
Частиною другою статті 31 Закону визначений вичерпний перелік виплат, які не враховуються при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру. Це — доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Враховуючи зазначене, сума індексації враховується в розмірі мінімальної заробітної плати.
Лист Мінсоцполітики від 09.02.2018 р. № 2615/0/2-18
Джерело: buhgalter.com.ua
