У частині другій статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі — Закон № 2464) зазначено, що виключно Законом № 2464 визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (пункт 1 статті 2 Закону № 2464).
Згідно з пунктом 51 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску визначено членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
В Законі України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973 (далі — Закон № 973) розрізняються поняття «голова фермерського господарства» та «члени фермерського господарства», які регламентуються різними статтями цього Закону.
Вичерпний перелік членів фермерського господарства визначено Законом № 973.
Отже, враховуючи норми Закону № 973 та пункту 51 частини першої статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску визначено виключно членів фермерських господарств, які мають обов’язок щодо постановки на облік у контролюючому органі, відповідно і сплати єдиного внеску.
Індивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 22 березня 2018 року № 1160/6/99-99-13-02-01-15/ІПК
Джерело: ligazakon.ua
