Триває гаряча пора відпусток. У працівників кадрових служб виникає багато запитань щодо правильного надання та оформлення всіх видів відпусток. Як перенести відпустку чи відкликати працівника із відпустки? У яких випадках при звільненні не провадиться утримання із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року?
Відповідно до трудового законодавства право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.
Забороняється звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу під час перебування їх у відпустці, за винятком випадків повної ліквідації підприємства. Відпустка повинна забезпечити працівникам необхідний відпочинок, тому забороняється заміна відпустки грошовою компенсацією, за винятком окремих випадків.
На практиці ініціювати перенесення щорічної основної відпустки може як конкретний працівник (шляхом надання відповідної заяви із зазначенням причини), так і керівник підприємства за умови, що є письмова згода працівника на перенесення відпустки та перенесення відпустки погоджено в установленому порядку з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим працівником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Частина щорічної відпустки, що не була використана з обставин, зазначених у частині другій статті 11 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504-ВР, може бути надана після закінчення дії причин, які перевали щорічну відпустку, або перенесена на інший період (у межах 12 місяців після закінчення робочого року, за який надавалась відпустка).
За дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, не провадиться відрахування якщо працівник звільняється у зв’язку з:
• призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 КЗпП;
• переведенням працівника, за його згодою, на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
• відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;
• змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
• виявленням невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
• нез’явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
• поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
• направленням на навчання;
• виходом на пенсію;
• у разі смерті працівника.
Докладніше про надання всіх видів відпусток із посиланням на нормативні акти, прикладами розрахунків та зразками наказів читайте у ексклюзивному виданні від редакції журналу «Довідник кадровика» — «Усе про відпустки: правильне надання, розрахунок та оформлення. Практичний посібник»
