Чи можна за рішенням трудового колективу закладу охорони здоров’я встановити тривалість робочої зміни до 24 годин? У кожному конкретному випадку питання щодо встановлення працівникові робочої зміни вказаної тривалості має вирішуватися лише за згодою працівника і профспілкового органу. Чи потрібна така згода, якщо працівник не є членом профспілкового органу? Як діяти у разі, коли профспілка відмовляється надати згоду цьому працівникові?
Від того, чи правильно на підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство) організовано роботу змінами, чи досконалі запроваджені графіки змінності, чи оптимальні режим праці й тривалість відпочинку, — залежить продуктивність праці, а також створення здорових і безпечних умов праці. Усе це важливі складові ефективної роботи будь-якого підприємства незалежно від виду діяльності, форм власності та галузевої належності.
Згідно з частиною першою статті 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Підприємства, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено частиною першою цієї статті.
Випадки, коли встановлюється скорочена тривалість робочого часу (частина перша ст. 51 КЗпП):
— для працівників віком від 16 до 18 років — 36 год. на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 год. на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в попередньому абзаці для осіб відповідного віку;
— для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, — не більше 36 год. на тиждень. Отже, тривалість робочої зміни працівників, які працюють у шкідливих та важких, особливо шкідливих та особливо важких умовах, не має перевищувати 6 год. — при шестиденному робочому тижні і 7,2 год. — при п’ятиденному робочому тижні (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 28 лютого 2007 року № 33/13/82-07);
Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством (Перелік № 163, Порядок № 122).
Законодавством також установлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів, працівників сфери культури та ін.).
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.
СКЛАДАЮЧИ ГРАФІКИ ЗМІННОСТІ, ПАМ’ЯТАЙТЕ:
1) у разі роботи в нічний час установлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 год. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу, — пункт 2 частини першої та частина третя статті 51 КЗпП (частина перша ст. 54 КЗпП);
2) час початку й закінчення щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіками змінності (ст. 57 КЗпП);
3) працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу зазвичай має відбуватися через кожний робочий тиждень у години, визначені графіками змінності (ст. 58 КЗпП);
4) тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою, ніж подвійна тривалість часу роботи в попередній зміні (ураховуючи час перерви на обід). Призначати працівника на роботу протягом двох змін підряд заборонено (ст. 59 КЗпП).
Указані вище умови щодо режиму роботи мають закладатися в колективному договорі підприємства — у розділі «Режим роботи, тривалість робочого часу й відпочинку» (ст. 13 КЗпП і ст. 7 Закону № 3356).
Колективний договір розробляють сторони соціального діалогу: представники роботодавця і представник трудового колективу — первинна профспілкова організація, а якщо така організація відсутня — представник, вільно обраний на загальних зборах працівників або уповноваженого ними органу (ст. 12 КЗпП). Розроблений та узгоджений сторонами проект колективного договору схвалює трудовий колектив на своїх зборах (конференції).
Таким чином, законодавством не передбачено, що трудовий колектив безпосередньо ухвалює рішення про встановлення графіків змінності кожному працівникові.
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від членства у профспілках: є працівник членом профспілки чи ні — а він має дотримуватися графіка, встановленого для його підрозділу та/або відповідної категорії працівників. Законодавством не передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації має узгоджувати працівникам їхні індивідуальні графіки. Водночас профспілковий орган як сторона колективного договору бере участь у розробленні графіків для відповідних підрозділів підприємства. Він також зобов’язаний здійснювати громадський контроль за дотриманням законодавства про працю (у т. ч. щодо режиму роботи) та охорону праці, контролювати виконання вимог колективного договору тощо (ст. 247 КЗпП, ст. 38 Закону № 1045, ст. 41 Закону № 2694).
Автор: Володимир КИБА, правовий інспектор праці Київської міської ради профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості
Повний текст статті — у журналі «Довідник кадровика» № 7, 2016
