Верховний Суд вкотре підтвердив: державні органи та військові частини не можуть виправдовувати порушення процесуальних строків внутрішніми бюрократичними чи фінансовими труднощами. Таку правову позицію Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду висловив у постанові від 21 травня 2026 року у справі № 200/3777/25 щодо виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцю.
Позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність військової частини через ненарахування та невиплату індексації грошового забезпечення, а також компенсації втрати доходів. Суд першої інстанції частково задовольнив позов.
Після цього військова частина намагалася оскаржити рішення, однак першу апеляційну скаргу повернули через несплату судового збору. Повторно апеляцію подали лише через 48 днів після завершення процесуального строку.
Представники військової частини пояснювали затримку відсутністю фінансування та необхідністю погодження виділення коштів для сплати судового збору. За їх словами, одразу після отримання коштів апеляційну скаргу подали повторно.
Навчання для кадровиків — семінари, курси, тренінги, вебінари
Індивідуальні курси кадровиків з нуля: 0 (800) 21 99 77
Втім апеляційний суд відмовив у відкритті провадження, а Верховний Суд підтримав цю позицію.
Суд наголосив, що внутрішні бюджетні процедури державного органу не можуть вважатися поважною причиною для пропуску процесуальних строків. Верховний Суд окремо підкреслив: держава не повинна отримувати перевагу через недотримання правил, установлених нею ж самою.
У постанові суд детально нагадав критерії, за яких строк на апеляційне оскарження може бути поновлений. Серед них — добросовісна поведінка скаржника, відсутність невиправданих затримок та наявність об’єктивних і непереборних обставин, підтверджених доказами.
При цьому нестача бюджетного фінансування або тривалі внутрішні погодження не належать до таких обставин.
Верховний Суд також підкреслив важливість принципу правової визначеності. Після завершення строку на оскарження особа має право розраховувати на остаточність судового рішення та стабільність свого правового становища.
Фактично суд сформував ще одну важливу позицію для спорів громадян із державними органами: організаційні проблеми державних установ не можуть обмежувати право людини на справедливий судовий розгляд та своєчасне виконання судових рішень.
Джерело: Судово-юридична газета
