Відповідальність роботодавця за порушення вимог охорони праці


Головні вимоги до організації охорони праці офісних працівників згідно з чинним законодавством:

  • належне освітлення приміщення і робочого місця, відсутність відблисків;
  • оптимальні параметри мікроклімату, а саме: температура, відносна вологість, швидкість руху, рівень іонізації повітря;
  • належні ергономічні характеристики основних елементів робочого місця;
  • зменшення рівня небезпечних і шкідливих факторів, серед яких: шум та вібрація; рентгенівське, електромагнітне, ультрафіолетове та інфрачервоне випромінювання; наявність пилу, озону, оксидів азоту у повітрі.

На сьогодні помітна тенденція, коли в більшості офісів такі вимоги не виконуються, а інколи навіть ігноруються. В першу чергу це помітно на прикладі вимог до площі офісного приміщення та наявності засобів обігріву чи кондиціонування повітря для підтримання оптимальної для роботи в офісі температури.

Стаття 158 КЗпП встановлює обов’язок власника або уповноваженого ним органу вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Отже, не варто забувати про відповідальність, яка встановлена чинним
законодавством України за порушення вимог щодо охорони праці.

Відповідно до ст. 43 Закону про охорону праці за порушення законодавства про охорону праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами виконавчої влади з нагляду за охороною праці до сплати штрафу в порядку, встановленому законом. При цьому сплата штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п’яти відсотків середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Згідно з ч. 2 ст. 41 КпАП порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці тягне за собою накладення штрафу на працівників від чотирьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 271 ККУ встановлено відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, у вигляді штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк. У разі, якщо таке порушення спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, таке діяння карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

ЛІГА:ЗАКОН