Працівника направлено у відрядження за кордон. Він виїхав поїздом, пройшов контроль українських прикордонників, але прикордонники сусідньої держави не пропустили його до місця відрядження. Фактично назад його відправили на наступний календарний день, що видно з другої відмітки українських прикордонників. Як йому компенсувати витрати на проїзд і на бронювання номера в готелі у цій ситуації та чи виплачувати добові?
Одразу зазначимо, що працівник їхав у відрядження з робочою метою.
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом МФУ від 13.03.98 р. № 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Законодавчі гарантії та компенсації під час службових відряджень встановлюються у ст. 121 Кодексу законів про працю України від 10.12.11 р., у якій передбачено, зокрема, що працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Той факт, що працівник із незалежних від нього обставин не зміг доїхати до місця відрядження і виконати завдання, не змінює статус його поїздки як пов’язаної з відрядженням.
Відповідно, працівник, придбаваючи квитки на поїзд та бронювання номеру в готелі, діяв з метою виконання завдання керівника підприємства, який направив його у відрядження. Отже, такі витрати мають бути компенсовані у загальному порядку на підставі підтвердних документів щодо таких витрат.
Добові за день виїзду з України та повернення в Україну (перетину українського кордону) мають оплачуватись за нормами, встановленими для відрядження за кордон.
Такі вимоги передбачено, зокрема, у пп. 170.9.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, де зазначається:
«Сума добових визначається в разі відрядження:
• у межах України та країн, в’їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в’їзд), — згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;
• до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд), — згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні)».
Таким чином, витрати щодо зазначеної поїздки працівника компенсуються у загальному порядку, встановленому для відряджень.
Олег Коваль
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Джерело: www.search.ligazakon.ua
