Відсторонення від роботи оформлюють наказом роботодавця
Державна служба України з питань праці нагадала випадки, у яких роботодавець може відсторонити працівника від роботи.
Відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) роботодавець може відсторонити працівників від роботи у разі:
— появи працівника на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
— відмови або ухилення працівника від обов’язкових медоглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
— в інших випадках, передбачених законодавством.
У разі відсторонення працівника від роботи трудові відносини з роботодавцем не припиняються. Працівника лише тимчасово не допускають до виконання його трудових обов’язків.
Зважаючи на той факт, що заробітну плату виплачують за виконану роботу, у разі відсторонення від роботи зарплатня не повинна була би зберігатися. Однак законодавством встановлено окремі випадки, коли у разі відсторонення від роботи зберігається заробітна плата або працівникові виплачується допомога за кошти Фонду соціального страхування України.
Відсторонити від роботи можна лише у випадках, передбачених законодавством. Про це видається наказ або розпорядження керівника підприємства, установи, організації, а працівника повідомляють про відсторонення. Термін відсторонення встановлюють до усунення причин, що його спричинили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.
Після відсторонення від роботи працівника можуть тимчасово або постійно перевести на іншу роботу.
Відсторонення працівника від роботи може передувати його звільненню, зокрема за пунктом 7 статті 40 КЗпП — у зв’язку з появою на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.
Якщо працівник не виконує у встановлений термін вимоги, які були підставою для законного його відсторонення від роботи, роботодавець може притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, у т. ч. розірвати з ним трудовий договір.
