Право власника на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору, умови праці не можуть бути змінені примусово
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 16 грудня 2015 розглянув справу № 6-1178цс15 про визнання незаконним та скасування наказу про переміщення на інше місце (з фактичним переведенням на неповний робочий день, зменшенням зарплати і зниженням розряду), виданого з порушенням трудового законодавства.
При розгляді була сформульована така правова позиція. Згідно зі статтею 32 КЗпП переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством.
У частині другій статті 32 КЗпП зазначено, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров’я.
Отже, власник не має права вийти за межі трудового договору, і його право на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору: в рамках цих умов переміщення можливе, за його межами – протизаконно. Таким чином, при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов договору, тобто залишаються незмінними всі істотні умови трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади).
Встановивши, що зазначених вимог закону відповідач не виконав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання наказу незаконним і скасував його.
За матеріалами: ЮРЛИГА
