Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 6 квітня 2016 розглянув справу № 6-409цс16 про зобов’язання звільнити з роботи, стягнення вихідної допомоги, відпусткових, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
При розгляді була сформована така правова позиція.
Статтею 233 КЗпП передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, на наступний день після його звернення з вимогою про розрахунок, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП. У цьому випадку протягом тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Відповідно до статті 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.
Встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному разі суд зобов’язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також привести в рішенні мотиви, чому він відновлює або вважає неможливим відновити порушений термін.
Суд першої інстанції не вказав мотиви відновлення позивачу пропущеного строку для звернення до суду, проте касаційний суд в своїй ухвалі вказав, що відновлюючи позивачеві строк звернення до суду, місцевий суд правильно врахував його доводи про звернення з відповідними заявами в комісії по трудових спорах, профспілкові організації і тривалу хворобу, що свідчить про поважність причин пропуску цього терміну.
Джерело: ЮРЛІГА
