Верховний Суд підтвердив: середній заробіток за час вимушеного прогулу виплачується у повному обсязі — за весь період від незаконного звільнення до фактичного поновлення. Шестимісячне обмеження тут не застосовується. Така виплата прирівнюється до заробітної плати, яку працівник мав би отримати, якби не був незаконно відсторонений від роботи.
У справі працівник довів, що його звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП було безпідставним: він мав переважне право залишитися в штаті, а також не був ознайомлений зі списком вакансій, що є порушенням процедури звільнення. Тому він вимагав поновлення та стягнення середнього заробітку відповідно до ст. 235 КЗпП.
Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»
Апеляційний суд обмежив виплати шістьма місяцями, пославшись на ст. 117 КЗпП, що регулює затримку розрахунку при звільненні. Проте Верховний Суд чітко наголосив: середній заробіток за вимушений прогул — це заробітна плата, а не санкція. Тому зменшувати суму, посилаючись на ст. 117 КЗпП, неправомірно.
Суд підкреслив: після поновлення на роботі працівник вважається таким, що увесь час перебував у трудових відносинах, тому відповідальність за ст. 117 КЗпП не може застосовуватися. Компенсація за вимушений прогул має виплачуватися повністю, якщо справа розглядалася понад рік і в затягуванні провадження немає вини працівника.
Спробуйте безплатний доступ до онлайн-системи «КАДРИ.UA» та отримайте готові практичні рішення для будь-якої кадрової ситуації.
Якщо ж затримка розгляду частково виникла через працівника, суд може зменшити суму — але лише за умови наявності чіткої та мотивованої аргументації.
Таким рішенням Верховний Суд ще раз підтвердив ключовий принцип: працівник не повинен зазнавати фінансових втрат через незаконні дії роботодавця.
Джерело: ВСУ
