У роботодавців іноді виникає необхідність залучати працівників до роботи у надурочні години, тож виникає запитання у яких випадках це можливо? Чи існують якісь норми встановлені законодавством для застосування надурочних робіт та якими нормативними документами слід керуватися при їх встановленні?
Надурочною роботою вважається робота понад зазначену тривалість робочого дня.
Є вичерпний перелік випадків, коли роботодавець може застосовувати надурочні роботи. До таких випадків відповідно до статті 62 КЗпП належать:
— проведення робіт, потрібних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їхніх наслідків;
— проведення робіт з водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв’язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їхнє функціонування;
— потреба закінчити почату роботу, яку внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не можна було закінчити в нормальний робочий час, коли припинення такої роботи може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі потреби невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли їхня несправність спричиняє зупинення робіт для значної кількості працівників;
— виконання вантажно-розвантажувальних робіт задля недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення й призначення;
— продовження роботи в разі нез’явлення працівника, який заступає (тоді надурочні роботи можуть застосовуватися, коли робота не допускає перерви), водночас роботодавець зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.
Автор — Юлія ПАНАСЮК, заступник головного редактора журналу «Довідник кадровика», експерт «гарячої лінії»
Повна відповідь — у вкладенні до журналу «Довідник кадровика» № 9, 2016 «Кадри. Гарячі запитання кадровика»
