Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому праця обов’язково має чергуватися з відпочинком.
Право на відпочинок працівникам гарантовано статтею 45 Конституції України. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, установленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні і святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Конкретні умови встановлення та використання часу відпочинку регулюються також локальними нормативними актами підприємств, установ, організацій (далі — підприємство), зокрема: правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, трудовими договорами.
Трудовим законодавством передбачено такі види відпочинку:
— перерви протягом робочого дня;
— перерви між змінами;
— щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні);
— святкові та неробочі дні;
— щорічні відпустки.
Продовження статті читайте у журналі «Довідник кадровика. КАДРОВИК.UA» № 1, 2018.
Джерело: редакція журналу «Довідник кадровика. КАДРОВИК.UA»
