Звільнення директора без згоди засновників: практичні рекомендації

Дата публікації: 29.11.2019

Директор підприємства є найманим працівником, а отже, має такі самі права, як і всі інші працівники підприємства, зокрема, право на звільнення за власним бажанням. Проте трапляються ситуації, коли засновники не бажають звільняти директора і не дають згоди на це. Тож як директору звільнитися, не порушуючи букви закону?

Звільнення директора за власним бажанням

Директор є одноосібним виконавчим органом товариства та підпорядковується загальним зборам учасників і його наглядовій раді (у разі утворення) (пункти 3, 4 статті 39 «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII, далі — Закон № 2275).

Тому в разі звільнення директора до закінчення строку договору (контракту) або розірвання договору, укладеного на невизначений строк, він насамперед має повідомити про це учасників, тобто ініціювати загальні збори учасників товариства протягом двох тижнів з дати складання заяви про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП).

Протокол загальних зборів учасників, яким зафіксовано прийняття рішення про звільнення директора та призначення нового, є підставою для видання наказу про звільнення, видачі директору трудової книжки та проведення з ним остаточного розрахунку.

Також потрібно внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР), надавши заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР (форма 3), затверджену наказом Мін’юсту від 18 листопада 2016 року № 3268/5, і примірник рішення загальних зборів товариства про зміни, що вносяться до ЄДР.

Доти, доки зміни до ЄДР не внесені, керівник формально залишиться на своїй посаді.

Звільнення директора без згоди засновників

Що ж робити, якщо загальні збори не відбулися або на них не прийнято рішення про звільнення директора, чи взагалі він не може встановити місцезнаходження учасників?

Мінпраці роз’яснює, що в цьому випадку директор може реалізувати своє право на звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП. Для цього йому потрібно видати наказ про визнання себе звільненим за власним бажанням, зазначивши в ньому причини, які унеможливлюють звільнення у встановленому порядку на підставі рішення загальних зборів товариства (лист Мінсоцполітики від 12 січня 2011 року № 15/06/186-11).

Але насамперед директор має повідомити засновникам про своє бажання звільнитися. Тобто написати заяву з проханням про звільнення за власним бажанням і направити її рекомендованим листом з описом вкладення й повідомленням про вручення за адресами засновників, зазначеними в установчих документах, або за фактичним місцем їх проживання.

Якщо листа не було вручено, а фактичне місцезнаходження засновника невідоме, необхідно документальне підтвердження факту неможливості встановлення місцезнаходження засновника. Для цього слід звернутися до правоохоронних органів із заявою про розшук засновника. Якщо повідомлять про його місцезнаходження, то заяву про звільнення можна буде направити поштою за новою адресою, дочекатися отримання повідомлення про вручення або повернення листа, не врученого адресатові. І вже після цього директор може видати наказ про звільнення за власним бажанням і внести на підставі цього документа відповідний запис до своєї трудової книжки.

У такому випадку також потрібно повідомити листами про те, що він більше не виконує обов’язки директора, органи статистики, податкову службу та банківські установи, де в підприємства відкриті рахунки.

Зміни до ЄДР можна внести тільки на підставі рішення загальних зборів про зміну директора. Щоб це зробити без згоди учасників, директору доведеться звернутися до суду з позовом до підприємства-роботодавця з вимогою про розірвання трудового договору та внесення змін до ЄДР (лист Мінсоцполітики від 1 серпня 2013 року № 147/06/186-13).

Як показує практика, суд стає переважно на бік працівника та розцінює бездіяльність підприємства, його учасників щодо припинення трудових відносин як протиправне, що порушує трудові права позивача як працівника.

Особа, яка обіймає посаду директора, має надати докази того, що вона доклала всіх зусиль, щоб скликати загальні збори учасників товариства, але вони не відбулись (засновники підприємства були в належний спосіб повідомлені про його проведення, листи з повідомленням про вручення були надіслані учасникам), або що питання про його звільнення за власним бажанням з посади керівника було включено до порядку денного загальних зборів товариства, проте збори не відбулися у зв’язку з відсутністю кворуму, (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2011 року № 6-6793св11, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року у справі № 753/7773/16-ц).

На підставі рішення суду повноваження директора припиняються, а підприємство зобов’язують внести запис про звільнення керівника з посади до його трудової книжки та провести державну реєстрацію змін до ЄДР.

Отже, директор має право звільнитися з посади, навіть не отримавши згоди засновників. Але в такому разі слід чітко дотримуватися порядку звільнення, подбати про документи, що підтверджують перешкоджання звільненню чи бездіяльність з боку засновників, і звернутися до суду.