Однією з підстав звільнення є угода сторін (п. 1 частини першої ст. 36 Кодексу законів про працю, далі — КЗпП), коли сторони трудових відносин, а саме роботодавець і працівник дійшли згоди щодо звільнення. Ініціатором припинення трудового договору за цією підставою може бути як працівник, так і роботодавець.
Так, ініціювати звільнення може працівник шляхом подання роботодавцеві відповідної заяви або ж роботодавець через направлення працівникові повідомлення про запропоноване звільнення за угодою сторін. Однак законодавство не передбачає обов’язкового оформлення письмового документа, що ініціює звільнення (заяви працівника або повідомлення роботодавця), а тому ініціатива щодо звільнення може бути висловлена працівником або роботодавцем іншій стороні усно. Оформлення письмової заяви працівника або повідомлення роботодавця не є обов’язковим.
Тобто головною умовою звільнення з роботи за угодою сторін є домовленість між працівником і роботодавцем, яка зафіксована відповідними документами.
У наказі про звільнення за згодою сторін зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП, дата звільнення, про яку домовлялися сторони. Працівник фіксує свою згоду шляхом поставлення свого підпису під час ознайомлення з наказом. Однак найбільш ефективним є фіксування спільної згоди сторін у окремій письмовій угоді про припинення трудового договору.
