Страх перед “перерваним стажем” перебільшений і не раціональний. До 1991 року продовжувалася радянська боротьба з “дармоїдством”, де еквівалентом зайнятості було наявність трудового стажу. Тому до цих пір вважається, що стаж повинен бути. Для чого і що з ним робити, пише rabota.ua.
Трудовий (“страховий”) стаж – це період, протягом якого у відношенні особи сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Пенсійна система України влаштована так, що всі працездатні особи здійснюють солідарне (спільне) відрахування зі своїх заробітків у Пенсійний фонд, а Пенсійний фонд з цих сум виплачує утримання особам, які з певних причин не можуть працею заробляти собі на життя. Наприклад, через досягнення певного віку (пенсія за віком) або за станом здоров’я (пенсія по інвалідності) та інші.
З цього зрозуміло, що протягом часу своєї трудової діяльності кожна людина повинна здійснювати регулярні внески в загальну систему, щоб потім, коли самf стане непрацездатною, мігла отримати з фонду належні виплати.
При цьому фактична сума сплачена до Фонду та сума, отримана як пенсія, найчастіше не однакові, тому що ці події суттєво віддалені в часі. Так, стаж для одержання пенсійних виплат повинен становити для жінок не менше 20, а для чоловіків – 25 років трудової діяльності.
Крім того, з коштів Фонду також фінансуються пенсії по інвалідності, у разі втрати годувальника тощо
Важливо, щоб фактичне відрахування до Пенсійного фонду здійснювалося роботодавцем від імені працівника. Якщо ви працюєте і отримуєте зарплату, проте внески з ваших доходів не сплачуються (наприклад, зарплата видається “в конвертах”), то, маючи фактичний трудовий стаж, ви не отримаєте страхового стажу. Таким чином, наслідки такі ж, як і при перерваному стажі.
Стаття 68 Закону України “Про пенсійне забезпечення” розповідає про призначення пенсії при неповному стажі роботи (якщо це не пов’язано з пенсією по інвалідності або у разі втрати годувальника), яке відбувається пропорційно наявному страховому стажу.
Слід сказати, що для призначення, наприклад, пенсії за віком для жінки необхідно мати 20 років загального страхового стажу. Якщо стаж перервався, скажімо, на 10 років, то при поновленні страхових внесків до Фонду ще можна “зібрати” 20 років загального стажу.
Статтею 24 Закону “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” передбачені періоди, з яких складається страховий стаж. Якщо є сумніви – вивчіть її, можливо, стаж “йде”, навіть якщо ви вважаєте інакше.
Альтернатива вкладами в державну систему пенсійного страхування – це добровільне страхування, яке може здійснюватися додатково до загальнообов’язкового. Таке право надано громадянам статтею 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
На додаток до цього на страховому ринку України існує ряд приватних компаній, що здійснюють діяльність у сфері накопичувальних програм індивідуального страхування, в т.ч. таких, виплати по яких носять характер забезпечення по досягненні певного віку.
Таким чином, якщо є сумніви в призначенні навіть мінімальної пенсії, скористайтеся вищепереліченими можливостями і самостійно здійсните накопичення ваших пенсійних виплат.
Оксана Сікора, власник та керуючий директор Mirta Consulting
