Деякі різновиди наказів з персоналу

Дата публікації: 30.08.2019

Постійною інформацією для будь-якого кадрового наказу є вказівка розпорядчої дії (прийняти, звільнити, перевести, надати тощо), прізвища та ініціалів працівника (імені та по батькові повністю — при прийнятті на роботу), посади та структурного підрозділу (якщо підприємство, установа, організація (далі — підприємство) має структурні підрозділи), дати набуття чинності певними пунктам наказу (якщо вони не збігаються з датою реєстрації наказу).

Про прийняття на роботу

Частиною третьою статті 24 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органу фіскальної служби про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказ про прийняття на роботу видається обов’язково, незалежно від того, в якій формі укладається трудовий договір — письмовій чи усній. Підставою для видання наказу буде трудовий договір або заява працівника.

З наказом про прийняття на роботу працівника обов’язково ознайомлюють під розписку.

Про переведення

Переведення на іншу роботу, переміщення всередині підприємства можливі з ініціативи працівника, з ініціативи роботодавця, за обставин, незалежних від волі сторін, а також на підставі закону. Процедура оформлення наказу про переведення за кожною з цих обставин характеризується певними особливостями

Переведення працівника на іншу роботу здійснюється шляхом видання наказу про переведення працівника. Типової форми такого наказу законодавством не встановлено, тому наказ про переведення складається за загальними правилами.

Про звільнення

Звільнення можливе тільки за підстав, чітко визначених законодавством. На підставі заяви та інших документів складається проект наказу про припинення трудового договору. Цей наказ можна оформити як за типовою формою № П-4, так і за формою, самостійно розробленою підприємством. Типову форму № П-4 можна використовувати для всіх випадків звільнення незалежно від його підстав. Ця форма відображає всі необхідні пункти наказу про звільнення і не містить зайвої інформації.

Про відпустки

Надання різних видів відпусток оформлюється наказом керівника підприємства. Для цього можна використати типову форму № П-3 або форму наказу, розроблену підприємством самостійно, яка має містити всі реквізити типової форми.

Про заохочення

Усі види заохочень оформлюються наказом керівника. До працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, положенням про преміювання.

Вони потребують формулювання мотивів заохочення та підстав для цього.

Структура текстів наказів може різнитися залежно від мотиву заохочення. Мотиви можуть бути найрізноманітнішими з огляду на конкретну ситуацію. Розпорядчим словом у наказі можуть бути такі слова: «НАГОРОДИТИ», «ОГОЛОСИТИ ПОДЯКУ», «ПРЕМІЮВАТИ» тощо.

Підставою для видання наказу про заохочення може бути доповідна записка або подання. Подання готується, якщо йдеться про нагороду або підвищення, доповідна записка — у разі оголошення подяки та преміювання. Подання готує керівник структурного підрозділу. Питання погоджується в установленому порядку з профспілковим органом.

Про дисциплінарні стягнення

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення: догану або звільнення. Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника видається наказ. З його змісту повинні бути зрозумілі всі обставини, умови та наслідки події.

Наказ про застосування дисциплінарного стягнення оголошується (повідомляється) працівнику під підпис у триденний строк (ч. 4 ст. 149 КЗпП).

Статтею 151 КЗпП передбачено порядок зняття догани. Ініціатором дострокового зняття догани може бути керівник підрозділу, в якому працює працівник, що має стягнення, бригада або інший колектив.

Про виконання додаткових обов’язків

Поряд з основною роботою працівник на одному підприємстві може виконувати й іншу роботу. Законодавством передбачено різні способи покладення на працівників виконання додаткових обов’язків, не передбачених трудовим договором та посадовою інструкцією:

  • виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника;
  • тимчасове замісництво;
  • суміщення посад (професій);
  • розширення зони обслуговування, збільшення обсягу виконуваних робіт.

Кожному способу властиві свої особливості оформлення. Від того, який спосіб роботи буде обрано, залежатиме її виконання та оплата. Слід звернути увагу, що додаткова робота може бути доручена працівникові тільки за його письмовою згодою.

Інформацію підготувала Оксана Каманова, експерт із трудового права і кадрового діловодства, газета «Кадри і зарплата

ПРИДБАТИ ГАЗЕТУ

Вас може зацікавити

Журнал
«КАДРОВИК.UA»

Придбати

Книга обліку
наказів з персоналу

Придбати

Спецвипуск
Аудит кадрової
документації

Придбати