Законом України “Про зайнятість населення” передбачені гарантії у сприянні працевлаштуванню соціально незахищеним категоріям громадян.
До таких категорій відносяться:
– один із батьків або особа, яка їх замінює, якщо він має на утриманні дітей віком до шести років, виховує без одного з подружжя дитини віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда або містить без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку ) та / або інваліда I групи (незалежно від причин інвалідності);
– діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
– особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
– молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання або служби) і вперше приймається на роботу;
– особи, яким залишилося десять і менше років до настання права на пенсію за віком;
– інваліди, які не досягли пенсійного віку;
– особи, яким виповнилося 15 років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.
Для працевлаштування зазначених вище категорій громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку) підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота в розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.
Роботодавці самостійно розраховують цю квоту з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах і організаціях та належать до неконкурентоспроможних на ринку праці (крім інвалідів), і забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звертатися до служби зайнятості за укомплектуванням вакансій фахівцями з числа безробітних, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
