...
Реєструйся

Кейс для кадровика: звільнення під час хвороби


Щодо працівника, який регулярно порушував трудову дисципліну, видано наказ про його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП — за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Проте працівник у день звільнення, зазначений у наказі, на роботу не вийшов та, відповідно, з наказом ознайомлений не був. У другій половині дня він повідомив роботодавця, що захворів та перебуває на амбулаторному лікуванні. Чи правомірно видано наказ про звільнення працівника? Чи зобов’язаний роботодавець за наведених обставин його скасувати?

 

Правильна відповідь

 

Звільнення з підстави, передбаченої п. 3 ст. 40 КЗпП, можливе лише за певних умов:

  • порушення повинні стосуватись трудових обов’язків, які випливають із трудового договору, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій. Не допускається звільнення за невиконання громадських обов’язків або невиконання чи неналежне виконання роботи, не обумовленої трудовим договором;
  • невиконання чи неналежне виконання трудових обов’язків має бути систематичним, тобто трудове правопорушення вчинене працівником, до якого вже протягом року було за-стосоване дисциплінарне або громадське стягнення. Перелік дисциплінарних стягнень для загального кола працівників визначено ст. 147 Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Не враховуються при застосуванні п. 3 ст. 40 КЗпП стягнення, оголошені в усній формі або накладені некомпетентним органом чи погашені строком давності, а також заходи громадського впливу;

  • невиконання або неналежне виконання обов’язків повинно статись без поважних причин, тобто за наявності вини працівника у формі умислу чи необережності. Обов’язок доведення вини працівника покладається на роботодавця. Відсутність вини матиме місце у випадку, якщо працівник не виконував, або неналежно виконував свої трудові обов’язки внаслідок недостатньої кваліфікації, хворобливого стану (навіть за відсутності підтвердження такого стану відповідним документом медичної установи), у стані крайньої необхідності чи в силу інших обставин, не залежних від волі працівника. Інколи на практиці ті чи інші обставини, які слугували причиною невиконання працівником своїх трудових обов’язків, роботодавцем не визнаються поважними. Такі суперечності зазвичай вирішуються в судовому порядку;
  • таке звільнення є видом дисциплінарного стягнення і має застосовуватися в порядку, визначеному законодавством для застосування дисциплінарних стягнень.

Частиною 3 ст. 40 КЗпП передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті) працівника, а також у період перебування його у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

У нашому випадку стан тимчасової непрацездатності працівника було встановлено в день його звільнення. Тобто є підстави вважати, що працівника було звільнено в період його тимчасової непрацездатності, незважаючи на те, що роботодавець був повідомлений про непрацездатність працівника лише після підписання наказу про його звільнення. Частиною 3 ст. 40 КЗпП не передбачено можливості звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, якщо він не повідомив роботодавця про свою непрацездатність. Отже, таке звільнення буде вважатися незаконним. Проте у цьому випадку не обов’язково скасовувати наказ про звільнення. До наказу можна внести зміни в частині дати звільнення. Такою датою може бути перший день виходу працівника на роботу з «лікарняного».

Якщо до трудової книжки працівника було внесено запис про його звільнення в період тимчасової непрацездатності, то відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, у розділі «Відомості про роботу» після зазначення відповідного порядкового номера, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Після видання нового наказу про звільнення (у разі скасування попереднього) або після внесення до виданого наказу змін у частині дати звільнення до трудової книжки працівника вноситься новий запис про його звільнення.

 

Микола Бойко, автор газети «КАДРИ і ЗАРПЛАТА»

Матеріали до теми


Бронювання працівників: роз’яснення юриста
Попри те що захист держави — це конституційний обов’язок громадян України, законодавець передбачив для певної категорії громадян можливість не виконувати ...
Кейс для кадровика. Як визначити розмір виплат мобілізованим працівникам, якщо роботодавець вирішив зберігати ці виплати
Визначення розміру добровільних виплат мобілізованим працівникам можна здійснювати на основі середньої заробітної плати виходячи з виплат за останні 2 календарні ...
Про строки виплати одноразової допомоги в разі настання нещасного випадку на виробництві
Одноразова допомога потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується в місячний строк з дня визначення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) стійкої ...