17-річний учень професійно-технічного навчального закладу мав намір влаштуватися на роботу в період літніх канікул на підприємство з виготовлення отрутохімікатів, що використовуються в сільському господарстві. Але у відділі кадрів йому відмовили в прийнятті на роботу, посилаючись на його неповноліття та відсутність дозволу батьків на працевлаштування.
Чи правомірна така відмова? З якого віку та за яких умов громадяни можуть самостійно укладати трудовий договір?
Згідно зі статтею 188 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років.
За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли 15 років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Відповідно до статті 190 КЗпП забороняється застосування праці осіб молодше 18 років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46 (далі — Перелік № 46). Відповідно до пункту 8 Переліку № 46 забороняється застосування праці осіб, які не досягли 18-річного віку, у виробництвах і на роботах, що відносяться до хімічного виробництва, де відповідно до чинного законодавства робітнику надано право на додаткову відпустку та скорочений робочий день (встановлена додаткова відпустка тривалістю 12 робочих днів або одночасно — як додаткова відпустка незалежно від її тривалості, так і скорочений робочий день).
У виробництвах і на роботах, що відносяться до хімічної промисловості, де встановлена додаткова відпустка тривалістю 6 робочих днів, праця осіб молодше 18 років може застосовуватися з дозволу керівника підприємства, за погодженням з технічним інспектором праці профспілки та санітарною інспекцією, які обслуговують це підприємство.
Забороняється також залучати осіб молодше 18 років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59.
Отже, відмова такому працівникові у прийнятті на роботу з посиланням на його неповноліття є правомірною, якщо така робота належить до хімічного виробництва, де відповідно до чинного законодавства робітнику надано право на додаткову відпустку та скорочений робочий день (встановлена додаткова відпустка тривалістю 12 робочих днів або одночасно — як додаткова відпустка незалежно від її тривалості, так і скорочений робочий день).
