2 повідомлення / 0 нових
Останнє повідомлення
Анна С
Зображення користувача Анна С.
1 червня, 2010 - 13:37
Вышла на работу в конце марта после отпуска по уходу за ребенком до 3-х лет.Работаю на полставки. В связи с тяжелым финансовым положением предприятие работает только 3 раза в неделю.Отсюда зарплата очень маленькая, так и ее не платят. Заплатили только за март.Когда ребенок болеет, больничный не дают, потому что работаю на полставки. Хочу уйти в отпуск за свой счет, но у нас оговорено количество дней за свой счет - 15. Имеют ли мне право отказать.Мне дорого обходится и хождение ребенка в сад, и его лечение. А в связи с тем, что зарплату обещают аж в июле,только уходить с работы или в отпуск или увольняться.
Ольга Харечко
Зображення користувача Ольга Харечко.
Головний редактор журналу «Довідник кадровика»/«Справочник кадровика», голова ВАК, експерт порталу «КАДРОВИК-онлайн»
3 червня, 2010 - 17:55
Ви, як застрахована особа маєте право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (хворобою). Не видати Вам під час хвороби листок непрацездатності не мають права. Тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності, що видається у разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності, до її відновлення. Якщо видається листок непрацездатності власник зобов’язаний оплатити перші п’ять днів, а решту — Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Згідно зі статтею 25 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96- ВР відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів. А також згідно зі статтею 26 Закону України «Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. .Відповідно до ст. 41 КпАП порушення встановлених строків виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За порушення трудових прав громадян, законодавства про працю і охорону праці, визнані законодавством суспільно небезпечними, встановлена кримінальна відповідальність. У Кримінальному кодексі України (далі — КК)є декілька спеціальних статей, що встановлюють карне покарання за злочини в сфері трудових відносин. Причому ці статті містяться у двох розділах V «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина» (ст. 170, 172 — 175) та X «Злочини проти безпеки виробництва» (ст. 271 — 275). Згідно з ст. 175 КК безпідставна невиплата заробітної плати чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати та інших встановлених законом виплат, карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.