Критерії ризиковості госпдіяльності в частині дотримання вимог законодавства про працю визначені Постановою Кабінету Міністрів від 17.11.2010 р. № 1059, що набрала чинності 24 листопада 2010 року.
Загалом критеріїв (за якими суб’єкти господарювання будуть віднесені до категорій високого, середнього та незначного ступеней ризику) чотири:
– чисельність працюючих;
– стан оплати праці;
– дотримання вимог законодавства у разі звільнення працівників з ініціативи адміністрації;
– порушення вимог законодавства про працю.
Ступінь ризику впливає на періодичність проведення планових перевірок у рамках держнагляду за дотриманням законів про працю.
Суб’єкти з високим ступенем ризику перевірятимуть не частіше 1 разу на рік; із середнім – не частіше 1 разу на 2 роки; з незначним – не частіше 1 разу на 3 роки.
Кількість працюючих понад 201 людину автоматично долучає суб’єкт господарювання до високого ступеня ризику. Так само впливають (серед іншого) використання праці найманих працівників без оформлення, недотримання норм про тривалість робочого часу та оплати праці, а також виявлені при попередніх перевірках грубі (що тягнуть кримінальну відповідальність) порушення законів про працю.
Середнім ступенем ризику характеризуються суб’єкти з кількістю працюючих від 50 до 200 осіб, а також такі, що порушують терміни виплати зарплати, нараховують мінімальну зарплату за кваліфіковану працю і ті, де при попередніх перевірках виявлені порушення, “покарання” за які обмежилося адміністративною відповідальністю.
Суб’єкти господарювання, що не потрапили у дві вказані вище групи, за ступенем ризику слід віднести до групи незначного ризику (якщо дотримуватися букви закону. Сюди ж слід віднести і суб’єкти, де кількість найманих працівників становить 200 або 201, що на практиці, звісно, нездійсненно).
Джерело: ligazakon.ua
