Надання інформації за запитом на публічну інформацію


Оскарження дій чи бездіяльності розпорядників інформації

Який порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди за невчасне надання інформації за запитом на публічну інформацію?

Строк розгляду запитів на інформацію визначений у статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі — Закон № 2939), частинами 1 і 4 якої передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів із дня отримання запиту.
Якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів із дня отримання запиту.
Відповідно до статті 23 Закону № 2939 рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити відмову в задоволенні запиту на інформацію, відстрочку задоволення запиту на інформацію, ненадання відповіді на запит на інформацію, надання недостовірної або неповної інформації, невчасне надання інформації, невиконання розпорядниками обов’язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 Закону № 2939, інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Також слід зазначити, що згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 2939 особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

 

Про відмову в наданні інформації

Коли посадові особи органів державної влади можуть відмовити в наданні інформації за запитами на інформацію згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації»?

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2939 публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених законодавством, або яка перебуває у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Статтею 5 Закону № 2939 визначено, зокрема, що доступ до інформації забезпечується наданням інформації за запитами на неї.
Згідно з частинами 1 і 4 статті 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів із дня отримання запиту, а якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів, обґрунтувавши таке продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів із дня отримання запиту.
Слід зазначити, що частиною 1 статті 22 Закону № 2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
— розпорядник інформації не володіє і не зо­бов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит (при цьому якщо розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається із дня отримання запиту належним розпорядником) (ч. 3 ст. 22 Закону № 2939);
— інформація, що запитується, належить до ка­тегорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2939;
— особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 Закону № 2939 фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком;
— не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 Закону № 2939.
Крім цього, відповідно до частин 1 і 3 статті 23 Закону № 2939 рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Хто є розпорядниками інформації

Хто зобов’язаний надавати інформацію за запитами на публічну інформацію?

Статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі — Закон № 2939) серед гарантій забезпечення права особи на доступ до публічної інформації визначено, зокрема, обов’язок розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Доступ до інформації забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням ін­фор­мації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом, а та­кож наданням інформації за запитами на інформацію (ст. 5 Закону № 2939).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
суб’єкти владних повноважень — органи дер­жавної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання (п. 1);
— юридичні особи, що фінансуються з держав­ного, місцевих бюджетів, — стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів (п. 2);
особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, разом із наданням освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, — стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків (п. 3);
— суб’єкти господарювання, які посідають домінантну позицію на ринку або наділені спеціальними чи винятковими правами, або є природними монополіями, — стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (п. 4).
При цьому відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2939 до розпорядників інформації, зо­бо­в’язаних оприлюднювати й надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, перед­баченому цим Законом, прирівнюються суб’єкти господарювання, які володіють:
— інформацією про стан довкілля;
— інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
— інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здо­ров’ю та безпеці громадян;
— іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Слід зазначити, що суспільно необхідною є інформація, яка є предметом суспільного інтересу, тобто така, що свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юри­дичних осіб тощо (ст. 29 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII).
На розпорядників інформації, визначених у пунк­тах 2, 3 і 4 частини 1 і в частині 2 статті 13, вимо­ги Закону № 2939 поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами (ч. 3 ст. 13 Закону № 2939).

 

Електронні консультації на урядових веб-сайтах

Чи можливе проведення онлайн-консу­ль­тацій на офіційних веб-сайтах центральних органів виконавчої влади?

Відповідно до статей 1 і 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 ро­ку № 2939-VI (далі — Закон № 2939) доступ до публічної інформації, тобто інформації, отриманої або створеної у процесі виконання суб’єктами владних повноважень обов’язків, передбачених законодавством, або інформації, яка перебуває у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також наданням інформації за запитами на інформацію.
Статтею 5 Закону України «Про засади держа­вної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (далі — Закон № 1160) передбачено, що забезпечення здійснення державної регуляторної політики охоплює, зокрема, оприлюднення проектів регуляторних актів задля одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, по­в’язаних з регуляторною діяльністю.
Порядок оприлюднення проекту регуляторного акта задля одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань визначено у статті 9 Закону № 1160.
Також слід зазначити, що згідно з пунктом 2 Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 року № 3 (далі — Порядок № 3), інформацію про діяльність органів виконавчої влади оп­ри­люднюють у мережі Інтернет через розміщення і постійне оновлення міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади інформації відповідно до вимог Закону № 2939 і Порядку № 3 на офіційних веб-сайтах, створення Єдиного веб-порталу Кабінету Міністрів України, призначеного для інтеграції офіційних веб-сайтів органів виконавчої влади та розміщення інформаційних ресурсів відповідно до потреб громадян.
Слід також зазначити, що пунктом 8 Порядку № 3 визначено перелік інформації, яка розміщується на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 3 на веб-порталі та офіційному веб-сайті органу виконавчої влади розміщується адреса електронної пошти структурного підрозділу, відповідального за приймання і реєстрацію вхідної кореспонденції, а також надається можливість добровільної реєстрації відвідувачів, щоб забезпечити ведення статистики відвідувань та підтримку функції зворотного зв’язку.
Водночас слід звернути увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечен­ня участі громадськості у формуванні та реаліза­ції державної політики» від 3 листопада 2010 року № 996 затверджено, зокрема, порядок проведення консультацій із громадськістю з питань формування та реалізації державної політики.
Пунктом 11 Порядку № 3 визначено, що консультації з громадськістю проводяться як публічне громадське обговорення (безпосередня форма) та вивчення громадської думки (опосередкована форма), а пунктами 12 і 13 Порядку № 3 передбачено, зокрема, що в обов’язковому порядку проводяться консультації з громадськістю як публічне громадське обговорення щодо проектів нормативно-правових актів, що мають важливе суспільне значення і стосуються конституційних прав, свобод, інтересів і обов’язків громадян, а також актів, якими передбачається надання пільг чи встановлення обмежень для суб’є­ктів госпо­дарювання та інститутів громадянського суспільства. Публічне громадське обговорення перед­бачає організацію і проведення теле- або ра­діо­дебатів, Інтернет-конференцій, електронних консультацій.
Згідно з пунктом 16 Порядку № 3 для проведення публічного громадського обговорення через електронні консультації з громадськістю використовується урядовий веб-сайт «Громадянське суспільство і влада» та офіційні веб-сайти органів виконавчої влади.

 

Визначення офіційної інформації

Які є критерії для визнання документів офіційними?

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону Ук­раїни «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII(далі — Закон № 2657) документ — це матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Законом України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23 вересня 1997 року № 539/97-ВР (далі — Закон № 539) визначено, що офіційна інформація органів державної влади та органів місцевого самоврядування — це офіційна документована інформація, створена в процесі діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка доводиться до відома населення в порядку, встановленому Конституцією України, Законом № 2657, Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI та Законом № 539 (абзац восьмий ст. 1 Закону № 539).
Відповідно до статті 22 Закону № 539 Закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

 

Плата за копіювання та друк документів

Коли особа звільняється від стягнення плати за копіювання або друк документів, наданих за запитом на інформацію?

Відповідно до статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 ро­ку № 2939-VI інформація на запит надається безкоштовно. Якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом понад 10 сторінок, запитувач зо­бо­в’я­заний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначає відповідний розпорядник на копіювання та друк у межах граничних норм, установлених Кабінетом Міністрів України. Якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Статтею 29 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XIIвизначено, що суспільно необхідна інформація — та, яка є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Предметом суспільного інтересу відповідно до цієї статті вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України, забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків, свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Стаття надана редакцією журналу «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків»
(детальніше — журнал «Довідник кадровика» № 1, 2015)

Автор: Зоя ВАСИЛЬОВА,
головний консультант секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці, експерт із трудового права

kadrovik.ua

Матеріали до теми


«Лікарняний» під час попередження про звільнення за власним бажанням
Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений ...
Середньоденний розмір допомоги за листками непрацездатності: як він змінився за пів року
Середньоденний розмір допомоги по тимчасовій втраті працездатності за підсумками липня становить 438,54 гривні — на 37,52 грн більше, ніж у ...
Щомісячні страхові виплати ФССУ в серпні: яку суму вже перераховано
Щомісячні страхові виплати від Фонду соціального страхування України впродовж серпня вже отримали майже 47 тисяч потерпілих на виробництві й членів ...
Скільки працівників постраждало внаслідок бойових дій: нові дані
З початку війни внаслідок бойових дій на підприємствах України зафіксовано 243 випадки травмування та/або смерті працівників, більшість із яких групові. ...