Обмеження страхових виплат розміром мінімальної заробітної плати:труднощі у застосуванні норм пунктів 1 і 2 частини 4 статті 19 Закону № 1105

Микола ПОСТЕРНАК,
експерт з питань соціального страхування

Які обмеження щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності й по вагітності та пологах передбачено нормами Закону 1105?
До яких категорій осіб застосовуються ці обмеження?
У яких випадках указані обмеження не застосовуються?

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

У Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) міститься чимало норм, які, на перший погляд, здаються незрозумілими. Це викликає ускладнення й затримку в процесі призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності й по вагітності та пологах працівникам, у яких настав відповідний страховий випадок.
На сьогодні уповноважені органи (Міністерство соціальної політики України та Фонд соціального страхування України) належним чином не прокоментували норм, які можна тлумачити по-різному. Однією з таких норм є положення пунктів 1 і 2 частини 4 статті 19 Закону № 1105, якою визначено порядок застосування обмеження розміру соціальних виплат.

ОБМЕЖЕННЯ РОЗМІРУ ДОПОМОГИ, ВИЗНАЧЕНІ ПУНКТАМИ 1 і 2 ЧАСТИНИ 4 СТАТТІ 19 ЗАКОНУ № 1105

Застраховані особи (працівники), у яких протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку — отриманням листка непрацездатності (далі — ЛН), що підтверджує травму або захворювання, не пов’язане з виробництвом, період догляду за хворою дитиною, членом сім’ї або перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами — страховий стаж за дани­ми Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування становить менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення (оплату ЛН) відповідно до Закону № 1105 у таких розмірах:
1) допомогу по тимчасовій непрацездатності — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом у місяці настання страхового випадку;
2) допомогу по вагітності та пологах — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом у місяці настання страхового випадку.
Насамперед визначимо категорії працівни­ків, до яких указані вище обмеження не застосо­вуються.

КАТЕГОРІЇ ОСІБ, ДО ЯКИХ ОБМЕЖЕННЯ НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ

Обмеження, визначені пунктами 1 і 2 частини 4 статті 19 Закону № 1105, не поширюються на працівників, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку мають страховий стажпонад шість місяців.
Поняття страхового стажу визначається в пункті 8 частини 1 статті 1 Закону № 1105, а порядок його обчислення — у статті 21 цього Закону.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску (абзац другий ч. 1 ст. 21 Закону № 1105).

Таким чином, обмеження розміру соціальної виплати, визначені у частині 4 статті 19 Закону № 1105, не застосовується до працівника, який:
— перед отриманням ЛН перебував у трудових відносинах із роботодавцем понад шість місяців, тобто фактично працював й отримував заробітну плату, з якої щомісяця сплачено ним і роботодавцем або ним страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок визначення розміру мінімального стра­хового внеску установлено в пункті 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єди­ного внеску на загальнообов’язкове державне соціаль­не страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі — Закон № 2464). Згідно із цією нормою мінімальний страховий внесок — сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, установлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), і підлягає сплаті щомісяця;
— перебував у трудових відносинах із роботодавцем понад шість місяців, але не отримував заробітної плати й не сплачував або за нього не сплачували страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (наприклад, перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку);

— протягом останніх шести місяців перед отриманням ЛН не перебував у трудових відносинах із підприємством, але протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку працював на іншому підприємстві або отримував виплати за окремими видами соціального страхування. Відповідні відомості містяться в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування та підтверджуються довідкою за формою ОК-5 або ОК-7, наведеними в додатку 1 або 2 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (далі — Положення № 10-1).
Відповідно до пункту 2 розділу III Положення № 10-1 індивідуальні відомості про працівника з реєстру застрахованих осіб надаються роботодавцям та/або працівникам на паперових носіях за формою ОК-5 або ОК-7.
Разом із тим у пункті 4 розділу III Положення № 10-1 зазначено, що роботодавцям надається інформація про працівників лише за період перебування їх у трудових відносинах із цим роботодавцем.
Якщо органи Пенсійного фонду України нададуть роботодавцеві відомості про наявність у працівника страхового стажу за період роботи в іншого роботодавця, вони порушать вимоги законів України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII та «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI. Відповідно звертатися за отриманням потрібних відомостей має безпосередньо працівник, який подає ЛН для оплати.
Щоб отримати вказані вище відомості, працівник має пред’явити паспорт, довідку органу доходів і зборів про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов’язкове соціальне страхування чи пенсійне посвідчення за місцем проживання.

Якщо працівник, який подає ЛН для оплати, не має шести місяців страхового стажу, набутого за період роботи на підприємстві, але в його трудовій книжці міститься запис про роботу на іншому підприємстві, йому треба пояснити, що для правильного визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності або по вагітності та пологах він має отримати в органах Пенсійного фонду України за місцем його реєстрації довідку за формою ОК-5 або ОК-7 за період протягом 12 місяців перед місяцем, у якому видано ЛН.
Якщо ж працівник з якихось причин не надасть роботодавцеві вищевказаної довідки, нарахування та призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, у т. ч. по догляду за дитиною (хворим членом сім’ї), або допомоги по вагітності та пологах здійснюватиметься із застосуванням обмежень, визначених пунктами 1 і 2 частини 4 статті 19 Закону № 1105.

Як уже зазначалося, до страхового стажу зараховується також період, протягом якого осо­ба отримувала виплати за окремими видами соціального страхування, а саме:
— допомогу по безробіттю, що надається центром зайнятості. При цьому слід пам’ятати, що до страхового стажу зараховується не період перебування на обліку в центрі зайнятості, а лише період отримання допомоги по безробіттю;
— допомогу внаслідок нещасного випадку на виробництві;
— пенсію по інвалідності.
Вищезазначені відомості також містяться в довідках за формою ОК-5 або ОК-7 або ж засвідчуються іншим документом.

ПРИКЛАД
Працівник влаштувався на роботу 1 грудня 2014 року з посадовим окладом 2500 грн. 2 березня 2015 року він захворів. На час настання страхового випадку страховий стаж, набутий за останнім місцем роботи, становить три місяці (грудень, січень, лютий). Працівник подав відомості про те, що за період з 3 лютого до 31 жовтня 2014 року він перебував у трудових відносинах з іншим підприємством і за цей період набув дев’ять місяців страхового стажу.
Отже, за період протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку страховий стаж працівника становить більше шести місяців. Відповідно розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності не обмежується розміром мінімальної заробітної плати і визначається з урахуванням положень пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі — Порядок № 1266). Згідно із зазначеною нормою, якщо працівник працював і сплачував (або за нього сплачували) страхові внески протягом менше шести календарних місяців за останнім основним місцем роботи, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), у яких сплачено страхові внески на підприємстві.

КАТЕГОРІЇ ОСІБ, ДО ЯКИХ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ОБМЕЖЕННЯ

Обмеження, визначені пунктами 1 і 2 частини 4 статті 19 Закону № 1105, застосовуються при визначенні розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності або по вагітності та пологах працівникам, які:
— нещодавно оформили трудові відносини з під­приємством і перебувають у них менше шести мі­сяців, якщо до працевлаштування вони не перебували в трудових відносинах з іншими роботодавцями (перше місце роботи);
— нещодавно оформили трудові відносини з під­приємством і перебувають у них менше шести місяців. При цьому до того як влаштувалися на це підприємство, перебували в трудових відносинах з іншими роботодавцями, однак загальний період роботи протягом 12 місяців, що передують страховому випадку, становить менше шести місяців.
— перебувають у трудових відносинах із під­приємством або до того, як влаштувалися на роботу, перебували в трудових відносинах з іншими роботодавцями, однак протягом 12 місяців, що передують страховому випадку, мають страховий стаж менше шести місяців. Тобто не сплачували та/або за них не сплачували страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, якщо тільки в зазначеному періоді не виникли обставини, передбачені абзацом другим частини 1 статті 21 Закону № 1105.

ПРИКЛАД
Працівниця в період з 10 квітня 2013 року до 18 листопада 2014 року перебувала у від­пустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку. 12 лютого 2015 року у цієї працівниці захворіла дитина, і на період догляду за нею їй було видано ЛН.
Протягом 12 місяців перед видачею ЛН страховий стаж працівниці становить менше шести місяців, оскільки за період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку вона не сплачувала та/або за неї не сплачували страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, а причини, з яких такі внески не спла­чувалися, не належать до обставин, ви­значених абзацом другим частини 1 статті 21 Закону № 1105. Отже, ЛН оплачуватиметься з урахуванням обмеження, передба­че­ного пунктом 1 частини 4 статті 19 Закону № 1105.

ЯКІ СУПЕРЕЧНОСТІ ІСНУЮТЬ У ЗАСТОСУВАННІ ОБМЕЖЕННЯ

Згідно з частиною 4 статті 19 Закону № 1105 обмеження, визначені цією статтею, застосовуються при оплаті ЛН працівникам, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку мають страховий стаж менше шести місяців.
Страховий стаж обчислюється відповідно до умов, визначених статтею 21 Закону № 1105, за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загаль­нообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Згідно з частиною 3 статті 21 Закону № 1105 страховий стаж обчислюється в місяцях.
Якщо ж сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу пропорційно до відпрацьованого часу за фор­мулою, наведеною в цій статті. Однак з 1 січня 2015 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VIIІ було внесено зміни до статті 8 Закону № 2464, якими, зокрема, передбачено, що в разі, коли база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, установленої для відповідної категорії платника. Відповідно за даними Державного реєстру загально­обов’яз­ко­вого державного соціального страхування такий місяць вважатиметься повним місяцем страхового стажу.
Державна фіскальна служба України в листі від 14 лютого 2015 року № 4979/7/99-99-17-03-01-17 роз’яснює, що в разі звільнення або прийняття працівника на основне місце роботи протягом місяця, у якому нарахована заробітна плата за відпрацьований час не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на місяць, сума єдиного соціального внеску розраховується з фактично нарахованої заробітної плати незалежно від її розміру. Проте остаточно це питання може бути врегульовано лише після внесення змін до відповідних законів та підзаконних актів.

ПРИКЛАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ОБМЕЖЕНЬ

ПРИКЛАД 1
Особу, яка раніше не працювала, прийнято на роботу 1 жовтня 2014 року з посадовим окладом 2000 грн. (графік роботи — п’я­ти­денний робочий тиждень). 15 січня 2015 року вона захворіла (ЛН видано на період з 15 до 23 січня 2015 року). Враховуючи, що це перше місце роботи працівника і його страховий стаж менший, аніж три роки, згідно зі статтею 24 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 50 %. Оскільки за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування зазначений працівник протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку (отриманням ЛН) має страховий стаж менше шести місяців, допомога по тимчасовій непрацездатності йому надається, виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом у місяці настання страхового випадку.
У зв’язку із вищезазначеним треба зробити два розрахунки:
1) обчислити розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності, виходячи із заробітної плати працівника за фактично відпрацьований час (таблиця 1);
2) визначити розмір обмеження, передбаченого пунктом 1 частини 4 статті 19 Закону № 1105 (таблиця 2).
Увага! При визначенні розміру обмеження відсоток розміру допомоги залежно від страхового стажу працівника до уваги не береться, оскільки під час проведення такого розрахунку визначається не розмір допомоги, а розмір обмеження.
Оскільки розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності, обчисленої із заробітної плати за фактично відпрацьований час (318,22 грн.), не перевищує розміру обмеження (426,30 грн.), ЛН оплачується без застосування обмеження.

Таблиця 1
Розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності

Таблиця 2
Розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності, обмеженої розміром мінімальної заробітної плати

ПРИКЛАД 2
Особу, яка більше року не працювала, прийнято на роботу 3 листопада 2014 року з посадовим окладом 3000 грн. (графік роботи — п’ятиденний робочий тиждень). 24 лютого 2015 року вона захворіла (ЛН видано на період з 24 лютого до 6 березня 2015 року). Враховуючи, що страховий стаж зазначеного працівника становить 11 років, згідно зі ст. 24 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100 %. Оскільки за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування зазначений працівник протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку (отриманням ЛН) має страховий стаж менше шести місяців, допомога по тимчасовій непрацездатності йому надається, виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом у місяці настання страхового випадку.
Робимо також два розрахунки:
1) обчислюємо розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності, виходячи із заробітної плати працівника за фактично відпрацьований час (таблиця 3);
2) визначаємо розмір обмеження, передбаченого пунктом 1 частини 4 статті 19 Закону № 1105 (таблиця 4).
Виходячи з розрахунків, наведених у таблицях 3 і 4, допомога по тимчасовій непрацездатності за розглянутим страховим випадком надається в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, а саме 533,60 грн.

Таблиця 3
Розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності

Таблиця 4
Розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності, обмеженої розміром мінімальної заробітної плати

ПРИКЛАД 3
Жінку, яка раніше не працювала, прийнято на роботу 8 грудня 2014 року з посадовим окладом 3000 грн. (графік роботи — п’яти­денний робочий тиждень). 17 березня 2015 року в неї настав 30-й тиждень вагітності, у зв’я­зку з чим їй було видано ЛН у зв’язку з вагітністю та пологами на період із 17 березня до 20 липня 2015 року.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі в розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу), обчисленої в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу. Однак у зв’язку з тим, що за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування зазначена працівниця протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку (отриманням ЛН) має страховий стаж менше шести місяців, допомога по вагітності та пологах їй надається, виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати.
Обчислимо розмір допомоги по вагітності та пологах, виходячи із заробітної плати працівниці за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), у яких сплачено страхові внески (таблиця 5), та визначимо розмір обмеження, передбаченого пунктом 2 частини 4 статті 19 Закону № 1105 (таблиця 6).
Оскільки розмір допомоги по вагітності та пологах, розрахований із заробітної плати працівниці за фактично відпрацьований час (12 812,94 грн.), перевищує розмір обмеження (10 058,30 грн.), допомога виплачується в розмірі 10 058,30 грн.

Таблиця 5
Розрахунок допомоги по вагітності та пологах

Таблиця 6
Розрахунок допомоги по вагітності та пологах, обмеженої розміром мінімальної заробітної плати

ПРИКЛАД 4
Працівниця з 10 квітня 2014 року перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку. 24 лютого 2015 року в неї настав тридцятий тиждень вагітності (ЛН у зв’язку з вагітністю та пологами видано на період з 24 лютого до 29 червня 2015 року). Тобто відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами настала в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.
Оскільки протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку (отриманням ЛН) зазначена працівниця має страховий стаж менше шести місяців, допомога по вагітності та пологах їй надається в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати.
У розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку з поважних причин (перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку), тому середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) за один календарний день визначається діленням тарифної ставки (посадового окладу) або її частини на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44 (п. 14 Порядку № 1266).
Отже, середньоденна заробітна плата пра­цівниці становить:
5000 (посадовий оклад за відповідною посадою) : 30,44 = 164,26 грн.
Визначимо розмір допомоги, виходячи із посадового окладу за відповідною посадою:
164,26 · 126 = 20 696,76 грн.
Обчислимо розмір обмеження (таблиця 7).
Оскільки розмір допомоги по вагітності та пологах, розрахований виходячи із поса­дового окладу за відповідною посадою (20 696,76 грн.), перевищує розмір обмеження (10 097,80 грн.), допомога виплачується в розмірі 10 097,80 грн.

Таблиця 7
Розрахунок допомоги по вагітності та пологах, обмеженої розміром мінімальної заробітної плати