Закінчення. Початок у № 8, 2011
5-й ЕТАП. Інструктаж працівника та визначення йому робочого місця*
До початку роботи за укладеним трудовим договором відповідно до статті 29 КЗпП України роботодавець зобов’язаний:
1.Роз’яснити працівникові його права й обов’язки та поінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, й можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
2. Ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Ці правила розробляються на основі типових і галузевих правил. У них конкретизуються вимоги законодавства щодо обов’язків роботодавця і працівників, зокрема, питання прийняття на роботу і звільнення, використання робочого часу, порядок застосування і форми заохочення за сумлінну працю, заходи впливу за порушення трудової дисципліни тощо.
У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.
Правила внутрішнього трудового розпорядку, статути й положення про дисципліну охоплюють основну частину положень, які визначають внутрішній трудовий розпорядок підприємства. Вони доповнюються технічними правилами, посадовими інструкціями, положеннями, які визначають порядок виконання роботи, спеціальні обов’язки працівників за окремими професіями, спеціальностями тощо.
3. Визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.
4. Про інструктувати працівника з правил техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної безпеки. Відповідно до пунктів 6.3, 6.4 і 6.10 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи й посади проводиться вступний інструктаж. Такий інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому зазначеним Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в спеціально обладнаному приміщенні, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма й тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства.
Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналіреєстраціївступногоінструктажузпитаньохоронипраці, який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення цього інструктажу, а також у наказіпроприйняттяпрацівниканароботу.
До початку роботи безпосередньо на робочому місці з новоприйнятим (постійно чи тимчасово) працівником проводиться первиннийінструктаж. Цей інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за інструкціями з охорони праці, які діють на підприємстві, відповідно до виконуваних робіт. Про проведення первинного інструктажу та допуск працівника до роботи особа, яка проводила інструктаж, уносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці.
Не виконавши зазначених дій, роботодавець не має права допускати прийнятого працівника до роботи. З метою уникнення можливих спірних питань у майбутньому, особливо в разі притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за порушення ним трудової дисципліни, доцільно всю вищезазначену інформацію доводити до відома прийнятого працівника під розписку, особливо це стосується посадових інструкцій (функціональних обов’язків) працівника
6-й ЕТАП. Виплата заробітної плати та допомоги по тимчасовій непрацездатності
Відповідно до пункту 7 Положення про порядок організації сезонних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 578, оплата праці сезонних працівників здійснюється за фактично виконану роботу відповідно до норм, розцінок, тарифних ставок, які діють на підприємстві, й не може бути нижчою від розміру мінімальної заробітної плати, встановленогозаконодавством, за умови виконання норм праці.
Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання сезонним працівникам виплачується на загальних підставах, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, а допомога по тимчасовій непрацездатності, що настала внаслідок інших причин, надається не більше ніж за 75 календарних днів протягом календарного року (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III.
7-й ЕТАП. Надання відпустки
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) сезонним працівникам щорічна основна відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу з урахуванням тривалості відпустки, визначеної цією статтею для відповідних категорій працівників. За наявності законних підстав для набуття права на щорічну додаткову відпустку вона також надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 504 у разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
У разі невикористання працівником відпустки при звільненні відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504 йому виплачується грошовакомпенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
8-й ЕТАП. Звільнення сезонних працівників
Працівники, зайняті на сезонних роботах, після закінчення таких робіт звільняються з підстави, передбаченої пунктом 2 статті 36 КЗпП, — закінчення строку. При цьому днем звільнення вважатиметься останній день сезонної роботи. Якщо ж працівник після закінчення сезонної роботи продовжуватиме працювати або тривалість такої роботи перевищить шість місяців, трудовий договір із цим працівником буде вважатися таким, що укладений на невизначений строк.
Разом з тим сезонні працівники відповідно до статті 6 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24 вересня 1974 року № 310-IX (далі — Указ № 310) мають право достроково з власної ініціативи розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за три дні. Будь-яких поважних причин для дострокового розірвання такого договору, як це передбачено статтею 39 КЗпП для інших строкових (крім тимчасових) договорів, не потрібно.
Роботодавець з власної ініціативи має право звільнити працівника, зайнятого на сезонних роботах, до закінчення строку трудового договору, крім загальних підстав, передбачених трудовим законодавством України, також за додатковими підставами, установленими в статті 7 Указу № 310. Зокрема, у разі:
- припинення робіт на підприємстві на строк понад два тижні з причин виробничого характеру чи скорочення робіт на цьому підприємстві;
- нез’явлення працівника на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.
Звернути увагу
У разі тимчасової втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також якщо законодавством установлено триваліший строк зберігання за працівником місця роботи (посади) при певному захворюванні, робоче місце за сезонними працівниками зберігається до поновлення працездатності чи встановлення інвалідності, але не більше ніж до закінчення строку роботи за договором.
Якщо працівника, зайнятого на сезонних роботах, звільняють з підстав, передбачених Указом № 310, у наказі про звільнення роблять посилання на відповідну норму цього Указу. У трудову книжку працівника також вносять відповідний запис. Наприклад: «Звільнено за власним бажанням, ст. 6 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах».
Звернути увагу
Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — частина шоста статті 179 цього Кодексу), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда, також батьків, які виховують дітей без матері, опікунів (піклувальників), прийомних батьків з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у разі їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. Тобто якщо зазначені жінки, зайняті на сезонній роботі, звільняються після закінчення такої роботи, роботодавець зобов’язаний їх працевлаштувати на іншу роботу на цьому самому або на іншому підприємстві. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Відповідно до статті 9 Указу № 310 працівникові, незаконно звільненому із сезонної роботи, виплачується за рішенням чи постановою органу, який розглядає трудові спори, середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до поновлення на роботі або закінчення строку роботи за договором, але не більш як за три місяці. У таких самих межах виплачується і середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця в заробітній платі за час виконання нижчеоплачуваної роботи працівникові, незаконно переведеному на іншу роботу.
Частиною другою статті 12 Указу № 310 передбачено, що до тимчасових робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах, застосовується законодавство про тимчасових робітників і службовців. Особливості правового регулювання праці таких працівників встановлені Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24 вересня 1974 року № 311-IX, відповідно до статті 1 якого тимчасовими робітниками і службовцями вважаються робітники й службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), — до чотирьох місяців.
9-й ЕТАП. Зарахування періоду сезонної роботи до трудового та страхового стажу, що дають право на пенсію і державні соціальні допомоги
Статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що робота протягом повного сезону на підприємствах і в організаціях сезонних галузей промисловості, незалежно від відомчого підпорядкування підприємств і організацій, — за Списком сезонних робіт, зайнятість на яких протягом повного сезону зараховується до стажу для призначення пенсії за рік роботи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583, зараховується до стажу роботи за рік роботи. Інші сезонні роботи зараховуються до загального трудового стажу за їх фактичною тривалістю.
Список сезонних робіт, зайнятість на яких протягом повного сезону зараховується до стажу для призначення пенсії за рік роботи
1. Робота на торфорозробках: болотно–підготовчі роботи; добування, сушіння та убирання торфу; ремонт і обслуговування технологічного обладнання в польових умовах.
2. Робота на лісозаготівлі та лісосплаві: скидання деревини у воду, первинний і плотовий лісосплав, сортування на воді, з’єднування плотів і викачування деревини із води, навантаження деревини на судна та розвантаження її із суден;
добування живиці, барасу і ялинової сірки;
заготівля пньового осмолу;
підготовка ґрунту, посів і садіння лісу, догляд за лісовими культурами, робота в лісорозсадниках;
польові лісовпорядні роботи.
3. Робота на підприємствах сезонних галузей рибного господарства.
4. Робота на підприємствах сезонних галузей м’ясної і молочної промисловості.
5. Робота на підприємствах цукрової та консервної галузей промисловості.
Зазначений вище порядок зарахування повного сезону до загального трудового стажу не застосовується при обрахуванні страхового стажу для набуття права на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі — Закон № 1058) й отримання державних соціальних допомог згідно з іншими законами про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оскільки відповідно до цих законів страховий стаж — це період, протягом якого особа була застрахована в тій чи тій системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та сплачувала або за неї сплачувалися страхові внески. А отже, дострахового стажу в певній системі загальнообов’язкового державного соціального страхування будуть зараховані лише ті періоди сезонної роботи, протягом яких сплачувалися страхові внески до відповідних фондів.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць сезонної роботи зараховується дострахового стажу як повний за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, обрахований пропорційно фактично сплаченому внеску.
________
* Повну схему поетапних дій кадрової служби при прийнятті працівників на сезонну роботу наведено в журналі «Довідник кадровика» № 8,
2011, с. 6.
