Режим та облік робочого часу


  • Що таке робочий час?
  • Які існують види робочого часу?
  • У чому полягають відмінності між робочим часом нормальної тривалості і робочим часом скороченої тривалості?
  • Якої тривалості має бути робочий час неповнолітніх, медичних, педагогічних та інших працівників?

Про нормований робочий час і ненормований робочий день читайте у першій частині статті «Робочий час: правові аспекти» журналу «Довідник кадровика», № 4, 2014

РЕЖИМ ТА ОБЛІК РОБОЧОГО ЧАСУ

У використанні робочого часу важливе значення має його режим. Від того, наскільки раціонально і правильно на підприємстві чергуються праця й відпочинок, — залежить продуктивність праці й інтенсивність виробництва.

До елементів режиму роботи, серед інших, належать:

  • тривалість робочого тижня;
  • час початку й закінчення роботи;
  • час і тривалість перерв у роботі;
  • тривалість і порядок чергування змін.

Режим робочого часу не може бути єдиним для всіх підприємств. Він залежить від характеру виробництва, тривалості робочого часу, категорій працівників, конкретних умов виробництва, роботи громадського транспорту тощо. Навіть для різних категорій працівників одного і того ж самого підприємства може бути встановлено кілька різних режимів робочого часу.

Конкретний режим роботи встановлює саме підприємство і закріплює в колективному договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку, які затверджує трудовий колектив за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (далі — профспілковий орган), у графіках змінності, графіках робіт, розпорядку робочого дня (зміни).

У КЗпП визначено лише загальний порядок установлення режиму роботи, а також окремі його елементи. Так, відповідно до статті 52 КЗпП для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначають у правилах внутрішнього трудового розпорядку або графіках змінності.

На тих підприємствах, де за характером виробництва й умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлюють шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати:

  • 7 год. — при тижневій нормі 40 год.;
  • 6 год. — при тижневій нормі 36 год.;
  • 4 год. — при тижневій нормі 24 год.

Організація роботи змінами має відповідати вимогам законодавства (ст. 58 і 59 КЗпП). Працівники чергуються у змінах рівномірно в порядку, установленому у правилах внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу зазвичай має відбуватися через кожний робочий тиждень у години, визначені графіком змінності.

Тривалість перерви між змінами має бути не меншою, ніж подвійна тривалість часу роботи в попередній зміні (враховуючи час перерви на обід).

Призначати працівника на роботу протягом двох змін підряд заборонено.

Відповідно до законодавства на практиці виокремлюють два види обліку робочого часу: поденний (звичайний) і підсумований.

Поденний облік робочого часу

При поденному обліку робочий час підраховують протягом кожного робочого дня відповідно до табеля прибуття на роботу і залишення роботи працівником.

Надурочною роботою при підсумованому обліку робочого часу є робота понад установлену тривалість робочого часу за обліковий період, а також робота понад установлену графіком виходу на роботу тривалість роботи протягом дня (зміни).

Підсумований облік робочого часу

На безперервно діючих підприємствах, а також на окремих виробництвах і деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержано встановлену для певної категорії працівників щоденну або щотижневу тривалість робочого часу, допускається, за погодженням з профспілковим органом, запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин (ст. 61 КЗпП).

Якщо профспілкова організація відсутня, питання про запровадження та умови застосування підсумованого обліку робочого часу доцільно було б вирішувати в колективному договорі за погодженням з органом, уповноваженим представляти інтереси трудового колективу.

Можливість установлення підсумованого обліку робочого часу передбачена в нормативних актах Союзу РСР, які діють на території України в частині, що не суперечить Конституції і законам України, а також вітчизняних нормативних актах, зокрема у Правилах визначення робочого часу та часу відпочинку екіпажів повітряних суден цивільної авіації України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 2 квітня 2002 року № 219.

За наявності підстав, зазначених у статті 61 КЗпП, роботодавець, за погодженням із профспілковим органом, має право вводити режим підсумованого обліку робочого часу і тоді, коли у законах чи підзаконних актах нема прямої вказівки на можливість його застосування, оскільки у зазначеній статті не передбачено встановлення законодавством випадків, у яких застосовується такий режим.

Упроваджуючи підсумований облік робочого часу, можна користуватися Методичними рекомендаціями щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2006 року № 138 . Так, у пункті 6 Методичних рекомендацій передбачено, що обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні й святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена у графіку, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в цьому періоді.

При підсумованому обліку робочого часу норма робочого часу за обліковий період визначається з урахуванням скорочення робочого часу напередодні святкових і неробочих днів. Розрахована норма робочого часу має бути реалізована виходами на роботу за графіком.

Якщо в підзаконних актах не врегульовано питання щодо граничної тривалості роботи протягом дня, така тривалість може визначатися за погодженням між роботодавцем і профспілковим органом. Відповідно до зазначених вище Методичних рекомендацій роботодавець вправі установлювати, з урахуванням характеру й умов праці, тривалість роботи протягом дня до 12 год. робочого часу на зміну.

Не суперечитиме законодавству вирішення питання про тривалість роботи протягом дня в колективному договорі. Якщо ж тривалість роботи протягом дня при підсумованому обліку робочого часу визначено в нормативних актах, слід керуватися такими актами. Викладене стосується і порядку чергування робочих днів і днів відпочинку.

Ведення табеля обліку використання робочого часу

Для обліку використання робочого часу працівників підприємства застосовують табель обліку використання робочого часу (форма № П-5, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489).

Табель заповнює працівник, якому доручено його ведення.

Табель обліку використання робочого часу — поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу підприємства з відмітками навпроти кожного прізвища про використання робочого часу протягом облікового періоду. Табель ведуть окремо за службами чи підрозділами. Прізвища працівників записують за алфавітом (бажано, за бригадами чи категоріями).

До табеля вносять відомості, зокрема, про відпрацьований час, надурочні години та неявки, причини яких позначають умовними знаками. Розшифрування цих знаків наведено на лицьовому боці бланка.

Ведення табельного обліку значно спрощується при реєстрації лише відхилень від нормальної тривалості робочого часу через хворобу, відрядження, прогули, простої, надурочно відпрацьованих годин та ін. При цьому підставою для відмітки про час, не відпрацьований з поважних причин, є листки непрацездатності, накази (розпорядження) про надання відпустки тощо.

Включення до табеля працівників та їх виключення із табеля провадиться на підставі наказів про прийняття на роботу або звільнення.

Належним чином оформлений табель підписують особи, відповідальні за його ведення. Після цього табель в установлений строк передають до відділу кадрів.

Працівник відділу кадрів перевіряє правильність заповнення табеля (прізвища, посади, розряди, роботи, відповідність графікам тощо), підписує його і передає в бухгалтерію для нарахування заробітної плати.

На великих підприємствах табель веде табельник, який функціонально входить до складу кадрової служби. На невеликих підприємствах ці функції покладають на керівників підрозділів чи їхніх підлеглих. У такому випадку табель підписує відповідальна особа (табельник) і керівник структурного підрозділу (служби). На деяких підприємствах установлюють правило щодо обов’язкового підписання (візування) табеля у начальника виробництва чи головного інженера.

Як правило, підрозділи передають табель у відділ кадрів не пізніше другого робочого дня періоду, наступного за звітним.

Табель з попередньо заповненими окремими умовно-постійними реквізитами складають, як правило, з допомогою комп’ютера. До таких реквізитів, зокрема, належать: відділ (цех), бригада, місяць, рік, прізвище, ім’я, по батькові, посада (професія), розряд (категорія), оклад (погодинна ставка), табельний номер, вихідні та святкові дні, дні непрацездатності, відрядження (це ті дані, які є в довідниках комп’ютерної програми). У цьому випадку форму табеля можна змінювати відповідно до встановленої на підприємстві (у програмі) технології обробки інформації.

Стаття надана редакцією журналу «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків»
(детальніше — журнал «Довідник кадровика» № 5, 2014)

Автор: Лариса ЗВІРИЧ,
перший заступник начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Київській області

kadrovik.ua

Матеріали до теми


Працівник не пройшов медогляд: чи можна допускати його до роботи?
Ні, роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом ...