Щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності під час простою підприємства не з вини працівника та обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги

ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ЛИСТ

від 13.05.2011 р. N 04-29-1157

Розглянувши ваше звернення щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності під час простою підприємства не з вини працівника та обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги, повідомляємо таке.

Згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням” від 26.09.2001 N 1266, право надавати роз’яснення щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі – Порядок) надано Міністерству соціальної політики України.

Керуючись роз’ясненнями Міністерства соціальної політики України (листи N 108/18/99-10 від 16.04.2010 р., N 201/18/99-10 від 08.07.2010 р.), повідомляємо, що незалежно від того, чи тимчасова непрацездатність працівника настала до початку простою, чи у період простою та продовжується після його закінчення, оплата днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється на загальних підставах і надається у порядку та розмірах, встановлених Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 N 2240.

Розрахунок середньої заробітної плати провадиться відповідно до п. 14 або п. 16 Порядку шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів (годин) згідно з графіком роботи підприємства (працівника) у розрахунковому періоді.

Згідно із п. 20 Порядку сума допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації, структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи працівника.

Отже, листки непрацездатності, які припадають на період простою, працівникам має бути оплачено за робочі дні (години) за графіком роботи цих працівників, що пропущені через хворобу.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат, є останні шість календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (у тому числі тимчасова непрацездатність), протягом якого особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувались страхові внески. Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду.

Отже, умовою для оплати листків непрацездатності є наявність у розрахунковому періоді застрахованої особи заробітної плати, за винятком коли у розрахунковому періоді застрахована особа не мала заробітку з поважних причин.

Враховуючи зазначене, час простою не з вини працівника не виключається з розрахункового періоду і, відповідно, оплата за цей час простою враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.