Трудовий чи цивільно-правовий?

Дата публікації: 08.01.2020

Із 1 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, яким, зокрема, значно посилено відповідальність роботодавців за порушення законодавства про працю. У зв’язку з цим питання відмінностей між трудовим та цивільно-правовим договором з кожним роком набуває все більшої актуальності, адже неправильна кваліфікація відносин може стати причиною дуже неприємних наслідків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Тобто сторони мають право укладати договори, які хоч і не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають його загальним принципам. При цьому сторони на власний розсуд визначають і узгоджують умови договорів.

Розглянемо декілька прикладів укладання цивільно-правового договору.

Зауважимо, що укладаючи цивільно-правовий договір, підприємство та фізична особа самі визначають його характер, узгоджують усі його умови і скріпляють їх своїми підписами. Законодавство не встановлює ніяких обмежень щодо статусу виконавців (за винятком того, що для деяких робіт потрібна ліцензія) і щодо тривалості виконання робіт або надання послуг.  

Необхідність виконання короткотривалих робіт

Яскравим прикладом цивільно-правового договору на рівні держави є робота під час виборчої кампанії, передбачена Порядком залучення спеціалістів, експертів та технічних працівників для організаційного, правового, технічного забезпечення здійснення повноважень виборчих комісій на час підготовки та проведення виборів народних депутатів України, затвердженим постановою Центральної виборчої комісії від 19 липня 2012 року № 122 (далі — Порядок № 122).

Згідно з Порядком № 122 із залученими працівниками виборчих комісій укладаються цивільно-правові договори за встановленою формою. За вказаним договором замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання під час підготовки та проведення виборів народних депутатів України надавати послуги згідно з переліком, установленим у договорі, і замовник зобов’язується оплатити надані послуги в порядку, розмірі та строки, визначені договором.

За аналогією з пунктом 7 Порядку № 122 та нормами Цивільного кодексу України при укладенні договору з фізичною особою подаються такі документи:

— копія паспорта (сторінки, в яких зазначено прізвище, ім’я, по батькові, дата і місце народження, коли і ким виданий паспорт, місце проживання);

— копія довідки реєстраційного номера облікової картки платника податку (у разі якщо особа через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має про це відмітку у паспорті громадянина України, подається копія сторінок паспорта з відповідною відміткою);

— копія документа про освіту (спеціальність, кваліфікація), якщо робота потребує спеціальної підготовки або кваліфікації.  

Відсутність штатної одиниці на підприємстві, в установі, організації

У державному секторі економіки, в переважній більшості випадків, для державних або комунальних закладів штатні розписи складаються на основі типових штатних нормативів.

Так, наприклад, Типовими штатними нормативами позашкільних навчальних закладів, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31 жовтня 2012 року № 1230, установлено виключний перелік осіб, які можуть входити до складу адміністративно-господарського персоналу позашкільних навчальних закладів. Включення інших посад не дозволяється.  

Відсутність професії в Класифікаторі професій

Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 20 січня 2005 року № 18-23 вказує, що відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Розроблення штатного розпису має здійснюватися на основі внутрішніх організаційно-нормативних документів (структура і чисельність, положення з оплати праці) та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, зокрема Класифікатора професій, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року № 327 (далі — КП).

Таким чином, нові професії, що з’являються у сферах інформаційних технологій, фінансового ринку, банківських і страхових послуг реклами, PR, маркетингу, аудиту, роботи з персоналом (наприклад, коуч), у разі їх відсутності в КП, не можуть бути включені до штатного розпису. Єдиним виходом залишається укладання цивільно-правового договору, за умови, що послуги, які надаватиме працівник, не містять інших ознак трудового договору.  

Працівник уже працює за сумісництвом

Постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року № 245 встановлено, що тривалість роботи за сумісництвом для працівників державних підприємств, установ організацій не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина у вільний від основної роботи час.

Згідно з частиною першою статті 102-1 КЗпП працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Стаття 50 КЗпП встановлює, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про тривалість робочого дня для працівників органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування» від 10 грудня 1993 року № 1010 рекомендовано міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування встановити для працівників апарату таку тривалість роботи по днях тижня:

— понеділок, вівторок, середа, четвер — по 8 годин 15 хвилин;

— п’ятниця — 7 годин;

— вихідні дні — субота і неділя. 

Аналогічний режим роботи встановлюється і на підприємствах, установах, організаціях. На тих підприємствах в установах, організаціях, де за характером виробництва і умовами праці введення п’ятиденного робочого тижня не доцільне, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня становить:

— понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця — 7 годин;

— субота — 5 годин;

— вихідний день — неділя.

Таким чином, загалом тривалість роботи за сумісництвом при п’ятиденному робочому тижні не може перевищувати — 8 год 15 хв. (тривалість робочого дня за основним місцем роботи) / 7 год (тривалість робочого дня в п’ятницю) + 4 год. (сумісництво) = 12 год 15 хв / 11 годин на день.

Якщо працівник уже працює за сумісництвом, то роботодавець не може з ним більше укладати трудовий договір, однак він може оформити свої відносини з такою особою за допомогою договору про надання послуг або договору підряду.

Недотримання вказаних правил роботи на державних підприємствах, установах, організаціях є підставою встановлення порушення норм чинного законодавства при здійсненні ревізії Державною фінансовою інспекцією України.

Звертаємо увагу, на відповідальність за порушення порядку суміщення посад, згідно з пунктом 12 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, відповідальність за порушення порядку прийняття на роботу за сумісництвом відповідно до цього положення тапостанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 покладається на власника або уповноважений ним орган державного підприємства, установи, організації, що приймає працівника на роботу за сумісництвом.

Отже, якщо робота має системний характер (наприклад, потрібно щодня виконувати ремонті роботи), посада є у штатному розписі, а працівник підпорядковуватиметься правилам внутрішнього трудового розпорядку, укладати договір підряду, скажімо, на ремонті роботи не можна. У цьому випадку слід укласти трудовий договір.

Радимо також прочитати статтю: «25 критеріїв для розмежувань трудових договорів і договорів цивільно-правового характеру».