Реєструйся

Види, тривалість та облік робочого часу в сільськогосподарському секторі


Працівникам сільськогосподарських підприємств нерідко доводиться працювати понад установлену законодавством норму робочого часу, оскільки цього вимагають особливості виробництва. У цьому матеріалі розглянемо облік робочого часу, його тривалість, роботу в нічний час, неповний робочий час, перерви між змінами, надурочні роботи тощо.

ПОНЯТТЯ РОБОЧОГО ЧАСУ ЗГІДНО ІЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Поняття «робочий час» КЗпП України не визначено. Звернімося до інших нормативних актів України. Так, визначення робочого часу наведене:
– у пункті 1.5 розділу I Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 7 червня 2010 року № 340, де зазначено, що робочий час водія — це час, протягом якого водій зобов’язаний виконувати свої обов’язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку;
– у пункті 2.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв трамвая і тролейбуса, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 6 грудня 2004 року № 217, у якому визначення тотожне попередньому за невеликим винятком: слово «обов’язки» замінено на слово «роботу».

Згідно зі статтею 130 проекту Трудового кодексу України робочий час — це час, протягом якого працівник відповідно до пра­вил внутрішнього трудового розпорядку й умов трудового договору повинен виконувати трудові обов’язки. Відповідно до трудового законодавства до робочого часу можуть включатися інші періоди часу.

До складу робочого часу включається час виконання працівником трудових обо­в’язків, підготовчо-завершальний період (час отримання трудового завдання, матеріалів та інструментів, товарів, ознайомлення з технічною документацією, відповідно до якої повинна виконуватися робота, час підготовки і прибирання робочого місця, здавання готової продукції тощо), час перерв для вну­трішньозмінного відпочинку, задоволення особистих потреб, обігрівання тощо.

Особливості віднесення підготовчо-завершального періоду до робочого часу що­до окремих видів робіт установлюються тру­довим законодавством.

Робочий час вимірюється тривалістю ро­бочого дня, робочого тижня, робочого місяця, робочого року.
Отже, робимо висновок, що робочий час — це встановлений відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи й умов трудового договору повинен виконувати свої тру­дові обов’язки.

ВИДИ ТРИВАЛОСТІ РОБОЧОГО ЧАСУ

Нормований робочий час

Нормований робочий час буває: робочий час нормальної тривалості, скорочений робочий час та неповний робочий час.
Конституцією України (ст. 45) закріплено право на відпочинок, разом з тим передбачено, що працівникові гарантується встановлена законом тривалість робочого часу. Статтею 50 КЗпП установлено тривалість робочого часу 40 год. натиждень. Це вважається робочим часом нормальної тривалості. Ця норма не може бути збільшена ні колективними, ні трудовими договорами. Меншу тривалість робочого часу підприємства можуть установлювати при укладенні колективного договору.

Скорочена тривалість робочого часу визначена та регулюється статтею 51 КЗпП:
– для працівників віком від 16 до 18 ро­ків — 36 год. на тиждень;
– для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 год. на тиждень;
– для учнів, які працюють у період на­вчального року у вільний від навчання час, тривалість робочого часу не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому пункту 1 статті 51 КЗпП для осіб відповідного віку (тобто 18 чи 12 год. на тиждень відповідно);
– для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, — не більше 36 год. за тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і по­сад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 (далі — Перелік шкідливих умов праці), а порядок його застосування — наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 23 березня 2001 року № 122. При цьому право на скорочений робочий час мають працівники визначених професій і посад незалежно від того, до якої галузі народного господарства належать ці виробництва й цехи.

Звернути увагу
Якщо працівник, посада чи професія якого не відповідає Переліку шкідливих умов праці, в окремі дні виконував роботу, пов’язану зі шкідливими умовами праці, йому встановлюється робочий час певної тривалості, передбаченої для працівників, пості­йно зайнятих на таких роботах. Обов’язковою умовою для надання права на скорочений робочий час за роботу зі шкідливими умовами є атестація робочого місця працівника за умовами праці, порядок проведення якої встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442.

Скорочений робочий час для інвалідів І і ІІ груп, які працюють на підприємстві, встановлюється на рівні 36-годинного робочого тижня.
Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формою навчання при загальноосвітніх школах без відриву від виробництва, встановлюється скорочений робочий тиждень на один робочий день або на відповідну йому кількість робочих годин (при скороченні робочого дня протягом тижня). Ця категорія працівників у період навчального року може бути звільнена від роботи не більш ніж на 36 робочих днів. При цьому їй виплачується 50 % середньої заробітної плати за основним місцем роботи, але не нижче встановленого мінімального розміру заробітної плати (ст. 209 КЗпП).

Неповна тривалість робочого часу встановлюється відповідно до статті 56 КЗпП за угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом (далі — власник) як при прийнятті на роботу, так і пізніше. Обов’язкове встановлення як неповного робочого дня, так і неповного робочого тижня у разі прохання:
– вагітної жінки;
– жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, зокрема таку, що перебуває під її опікуванням;
– жінки, що здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного ви­сновку.

Звернути увагу
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Так, на загальних умовах їм зараховується трудовий стаж, надається відпустка, тоді як оплата праці здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Ненормований робочий час

Поняття «ненормований робочий час» у КЗпП не визначено. Зазвичай ненормований робочий час є особливим режимом робочого часу працівників, праця яких не завжди підлягає точному обліку робочого часу, а також для осіб, робочий час яких розподіляється відповідно до характеру посадових обов’язків, скажімо, робота зоотехніка, обов’язки якого передбачають перевірку роботи працівників ферми (як-от, доярів, скотарів тощо) як зранку, так і ввечері.

Для визначення посад і професій з ненормованим робочим часом підприємство самостійно розробляє відповідний список, який додатком вноситься до колективного договору. Пунктом 2 частини першої статті 8 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР працівникам з ненормованим робочим днем надаються додаткові відпустки тривалістю до 7 календарних днів згідно з указаним вище списком.
У Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7, зазначено, що не нормованийробочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці в цьому разі визначається не лише тривалістю робочого часу, а також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Звернути увагу
Внутрішній трудовий розпорядок підприємства повністю поширюється на працівників, які працюють з ненормованим робочим часом, зокрема, вони повинні приходити на роботу вчасно і в установлений час користуватися перервами для відпочинку.

У разі залучення таких працівників до роботи у святкові, вихідні (неробочі) дні робота оплачується згідно із законодавством, тобто в подвійномурозмірі, або надається інший день для відпочинку. На відміну від керівників та фахівців, водіям легкових автомобілів за працю з ненормованим робочим днем, крім компенсації у вигляді щорічної додаткової відпустки, може проводитися у випадках, передбачених законодавством, відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, потрібні для виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу (п. 2.10 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 7 жовтня 2010 року № 340).

РЕЖИМ РОБОТИ І ОБЛІК РОБОЧОГО ЧАСУ

Беручи до уваги специфіку виробництва, сільськогосподарські підприємства самостійно встановлюють режим робочого часу на підставі правил внутрішнього трудового розпорядку, які подають власник і профспілковий комітет на розгляд та затвердження трудовим колективом.
На роботах з особливими умовами праці робочий день може бути поділено на частини (приміром, вносити деякі види гербіцидів передбачено зранку та ввечері, щоб запобігти попаданню прямих сонячних променів), при цьому загальна тривалість роботи не має перевищувати нормальну тривалість робочого часу. Пунктом 3.4 Методичних рекомендацій щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 4 жовтня 2006 року № 359, встановлено тривалість робочого часу (зміни), яка неможе перевищувати 12 год. на добу.

Задля скорочення строків збирання врожаю та запобігання зайвим втратам у період жнив дозволено збільшувати тривалість робочого часу до 10 год. на добу, а з урахуванням перерви на обід установлювати перебування працівників на підприємстві у межах 12 год. на добу. Адже від того, наскільки ефективно буде проведено жнива, залежить кінцевий результат господарювання, особливо підприємств, орієн­тованих на галузь рослинництва.
У період жнив виникають ситуації, коли працівники підприємства працюють у нічний час. Статтею 54 КЗпП визначено, що робота в нічнийчас — це період з 22.00 до 6.00, при цьому тривалість зміни скорочується на одну годину.

Звернути увагу
Складаючи графіки змінності, слід брати до уваги тижневу норму робочих днів і тоді, коли робота частково виконується в нічний час, адже скорочується тривалість роботи саме за роботу в нічний час, і нема жодних підстав скорочувати тижневу норму робочого часу.

Забороняється залучати дороботи в нічний час на підставі статті 55 КЗпП такі категорії працівників:
– вагітних жінок та жінок, які мають ді­тей віком до трьох років;
– осіб, яким не виповнилося 18 років;
– інші категорії працівників, передбачені законодавством;
– жінок, за винятком випадків, передбачених статтею 175 КЗпП, а саме: коли виникає особлива потреба і це дозволяється як тимчасовий захід.

Перелік галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України (проте досі Кабінет Міністрів України такий перелік не затвердив. Це дає підстави для висновку про те, що за умови наявності згоди сторін застосування праці жінок у нічний час допускається як тимчасовий захід);
– інвалідів — без їхньої згоди.

Робота інвалідів у нічний час допуска­ється лише за їхньою згодою і лише за умови, що такі роботи не суперечать медичним рекомендаціям.
Тривалість робочого часу напередодні святкових і не робочих днів скорочується на одну годину для всіх працівників, крім перелічених у статті 51 КЗпП. Святкові та неробочі дні встановлено статтею 73 КЗпП: 1 січня — Новий рік, 7 січня — Різдво Христове, 8 березня — Міжнародний жіночий день, 1 і 2 травня — День Міжнародної солідарності трудящих, 9 травня — День Перемоги, 28 червня — День Конституції України, 24 серпня — День незалежності України. Робота також не провадиться в дні релігійних свят, у 2012 році святкування Пасхи (Великодня) припадає на 15 квітня, Трійці — на 3 червня. За роботу у зазначені святкові і неробочі дні працівникам надається інший час для відпочинку або вона оплачується в подвійному розмірі згідно із законодавством.

Нерідко сільськогосподарські підприємства вводять для окремих працівників вахтовий метод організації робіт, що застосовується відповідно до Основних положень про вахтовий метод організа­ції робіт (додаток 1 до постанови Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС і МОЗ СРСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82). Так, приміром, для бджолярів — при вивезенні вуликів на пасіку за межі господарства для підвищення продуктивності бджолосімей. Доставляти бджолярів до місця базування пасіки та повертати до місця постійного проживання, коли вартість енергоно­сіїв висока, не завжди доречно. При цьому слід пам’ятати про тривалість вахтового методу: він не може перевищувати одного місяця (у виняткових випадках на окремих об’єктах (дільницях) робіт може бути збільшена до двох місяців) (п. 1.1), а тривалість щоденної роботи (зміни) має бути не більше ніж 12 год. (разом з перервою на обід) (п. 4.2).

Звернути увагу
Підсумований облік робочого часу при вахтовому методі організації робіт установлюється підприємством за погодженням з профспілковим комітетом. Про це працівників, які працюють вахтовим методом, слід письмово, під розписку попередити не пізніше ніж за два місяці до введення його в дію (ст. 32 КЗпП).

Власник зобов’язаний забезпечити працівників соціально-побутовими умовами — проживанням, спецодягом, щоденним гарячим харчуванням, медичним обслуговуванням.

До робіт, що виконуються вахтовим методом, забороняється залучати осіб віком до 18 років, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а також осіб, які мають медичні протипоказання для такої роботи.

Специфіка сільського господарства, особливо в рослинництві, така, що під час збирання врожаю працівникам цього сектора економіки нерідко доводиться працювати понад установлену законодавством норму робочого часу. Тому виникає запитання: як правильно встановити робочийчас для таких працівників у межах законодавства? Для цього в правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства фіксується введення підсумованого обліку робочого часу. Умови застосування підсумованого обліку робочого часу, тривалість робочого дня, порядок чергування робочих і вихідних днів визначаються колективним договором (п. 5.12 Галузевої угоди між Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об’єднаннями підприємств харчової і переробної промисловості та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2011–2013 роки, що зареєстрована Міністерством праці та соціальної політики України 9 лютого 2011 року № 11). Такий облік застосовується за умови, що тривалість робочого часу за обліковий період не перевищуватиме нормальної тривалості робочого часу, установленої статтями 50 і 51 КЗпП. Зазвичай у сільському господарстві (зокрема, рослинництві) цей період визначається якрозрахунковий річний період (п. 6 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2006 року № 138). У середині цього періоду кількість робочих годин може дещо відхилятися від нормальної тривалості робочого часу до збільшення чи зменшення. Тому при такому методі обліку слід увести накопичувальнийоблік часу, відпрацьованого кожним працівником за місяць. При підсумованому обліку робочого часу максимальна тривалість щоденної роботи не може перевищувати 12 год., а робочого тижня — 48 год. Розглянемо ситуацію на орієнтовному прикладі.

Приклад

У сільськогосподарському підприємстві «Колосок» для працівників, зайнятих у рослинництві, механізаторів та водіїв установлено річний облік робочого часу при 5-денному робочому тижні. Норму робочого часу для тракториста Мазниченка О. О. на 2012 рік установлено в розмірі 2001 год. (лист Міністерства соціальної політики України від 23 серпня 2011 року № 8515/0/14-11/13) з урахуванням його чергової відпустки (з 1 до 24 лютого включно).
Нормальна кількість робочих годин тракториста Мазниченка О. О. за обліковий період становитиме 1857 год. (2001 – 144) за робочі дні, які припали на період відпустки). Фактично він відпрацює, скажімо, 1895 год., серед них по кварталах: І — 315 год., ІІ — 575 год., ІІІ — 685 год., ІV — 320 год. Після закінчення облікового періоду за понаднормові роботи у кількості 38 год. (1895 – 1857) підприємство має здійснити доплату.

Підсумований облік робочого часу провадиться на підставі табеля виходу на роботу за обліковий період. Для первинного обліку робочого часу сільськогосподарські підприємства застосовують спеціалізовані форми, затверджені наказом Міністерства сільського господарства СРСР від 24 листопада 1972 року № 269-2, а саме для:
– обліку транспортних робіт на тракторі — типова форма № 68 «Дорожній лист трактора»;
– кожного працівника-відрядника — типові форми № 70 і № 70а «Наряд на відрядну роботу» (для бригади та індивідуальний);
– обліку праці одного працівника — типові форми № 66 і № 66а «Обліковий лист праці та виконаних робіт» (для бригади та індивідуальний);
– обліку механізованих польових та інших (крім транспортних) робіт, які виконуються на сільськогосподарській техніці, — типова форма № 67 «Обліковий лист тракториста-машиніста».

На підставі названих вище форм, наказів про відпустки й листків непрацездатності щомісячно заповнюється типова форма № П-5 «Табель обліку використання робочого часу», затверджена наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489. Накопичувальний облік відпрацьованих за обліковий період годин провадиться окремо в документах довільної форми, самостійно встановлених на підприємствах.

НАДУРОЧНІ РОБОТИ ТА ПОРЯДОК ЇХ ПРОВЕДЕННЯ

Надурочною вважається робота понад установлену тривалість робочого дня й лише така, до виконання якої власник або уповноважений ним орган залучає працівників у виняткових випадках, передбачених законодавством, і зокрема, в частині третій статті 62 КЗпП.

Звернути увагу
Якщо працівник добровільно бажає працювати понад установлену тривалість робочого дня, така робота не вважається надурочною і не оплачується.

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у таких виняткових випадках:
– при проведенні робіт, потрібних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
– при проведенні суспільно потрібних робіт з водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв’язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;
– якщо треба закінчити розпочату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або знищення державного чи громадського майна, а також у разі потреби невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх спричиняє зупинення робіт для значної кількості працівників;
– якщо треба виконати вантажно-розвантажувальні роботи задля недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення й призначення;
– для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів щодо заміни змінника іншим працівником, оскільки забороняється залучати працівника до роботи протягом двох змін поспіль.

Забороняється залучати до надурочних робіт відповідно достатті 63 КЗпП:
– вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
– осіб, яким не виповнилося 18 років;
– працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Жінок, які мають дітей віком від трьох до 14 років або дитину-інваліда, можна залучати до надурочних робіт лише за їхньою згодою. Залучати інвалідів до надурочних робіт можна лише за їхньою згодою й за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям. Надурочні роботи можуть проводитися власником або уповноваженим ним органом лише з дозволу профспілкового комітету підприємства (ст. 64 КЗпП). При цьому власник зобов’язаний у письмовому поданні зазначити:
– кількість надурочних робіт, що потрібні для проведення певної роботи; з якою метою це потрібно;
– причини, що спричинили їх потребу, а також перелік працівників, яких слід залучити до цих робіт, сам перелік робіт та час їх проведення.

Перевіривши вказані у поданні матеріали, профспілковий комітет надає дозвіл власникові перед проведенням цих робіт. Лише у надзвичайних випадках, коли неможливо одержати попередню згоду проф­кому, надурочні роботи провадяться, але з обов’язковим наступним повідомленням про них профспілкового комітету.

Обов’язок обліку надурочних робіт щодо кожного працівника покладається на власників підприємства або уповноважений ним орган.
Надурочна робота компенсується підвищеною оплатою відповідно до статті 106 КЗпП:
– при погодинній оплаті праці — в подвійному розмірі годинної ставки;
– за відрядною системою оплати праці — виплачується доплата у розмірі 100 % тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години;
– у разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад установлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Звернути увагу
Компенсація надурочних робіт наданням відгулу не допускається.

Надурочні роботи не можуть перевищувати для кожного працівника 4 год. протягом двох днів поспіль і 120 год. на рік.

Залучення до сільськогосподарських робіт учнів та студентів у період літніх канікул

Під час жнив для виконання деяких видів робіт сільгосппідприємства змушені набирати додаткових робітників. На селі є добра традиція, коли школярі та студенти під час літніх канікул допомагають старшому поколінню. Розглянемо деякі особливості оформлення відносин з такою категорією працівників. Щодо встановлення скороченої тривалості робочого часу ми вже зазначали. При оформленні на роботу слід ураховувати деякі нюанси, передбачені КЗпП:

– на роботу допускаються діти, яким виповнилося 16 років, особи, які досягли 15-річного віку, — лише за письмовою згодою одного з батьків або особи, що їх замінює, а 14-річні допускаються також за письмовою згодою одного з батьків або особи, що їх замінює, лише для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров’ю (ст. 188 КЗпП);
– трудовий договір з неповнолітніми складається в письмовій формі (п. 5 ст. 24 КЗпП);
– неповнолітніх приймають на роботу лише після попереднього медичного огляду (ст. 191 КЗпП);
– до нічних та надурочних робіт, робіт із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також до роботи у вихідні дні забороняється залучати осіб, яким не виповнилося 18 років (ст. 190, 192 КЗпП).

Звернути увагу
Оскільки ця категорія працівників підпадає під визначення сезонних працівників, то випробування їм не встановлюється і вони мають право розірвати трудовий договір, попередивши адміністрацію підприємства письмово за три дні.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VI встановлено такий мінімальний розмір заробітної плати:
у місячному розмірі: з 1 січня — 1073 грн., з 1 квітня — 1094 грн., з 1 липня — 1102 грн., з 1 жовтня — 1118 грн., з 1 грудня — 1134 грн.;
у погодинному розмірі: з 1 січня — 6,43 грн., з 1 квітня — 6,56 грн., з 1 липня — 6,61 грн., з 1 жовтня — 6,7 грн., з 1 грудня — 6,8 грн.

ПОВ’ЯЗАНИЙ НОРМАТИВНИЙ ДОКУМЕНТ

Розділ V
ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ. РЕЖИМ ПРАЦІ І ВІДПОЧИНКУ

Сторони встановили:
5.1. Регулювання трудових і соціально-економічних відносин на галузевому, регіональному, виробничому рівнях здійснюється на засадах рівноправності, гендерної рівності, недопущення дискримінації залежно від статі, національної належності, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, соціального і майнового статусу, місця проживання.

5.2. На підприємствах усіх форм власності трудовий договір укладається, як правило, на невизначений термін (безстроковий трудовий договір).
Зміна безстрокового трудового договору на строковий згідно з чинним законодавством не допускається.
Трудовий договір, як правило, укладається в письмовій формі і оформляється наказом.

Трудовий договір вважається укладеним і у випадках, коли наказ не був виданий, але працівник фактично був допущений до роботи.
Трудовий договір на визначений строк (строковий трудовий договір) може укладатися лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

5.3. Забороняється вимагати, примушувати, схиляти працівників до виконання роботи, що не входить до їх обов’язків і не обумовлена трудовим договором (угодою), без їх згоди та відповідного оформлення і оплати праці згідно з чинним законодавством, цією Угодою і колективним договором.

5.4. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену його трудовим договором, допускається лише за його згоди у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством.

5.5. Нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень.
Тривалість щоденної роботи в межах робочого тижня повинна бути однаковою.
Колективним договором тривалість щоденної роботи в окремих випадках може бути продовжена до 10 годин за умови дотримання тижневої тривалості норми робочого часу — 40 годин.

5.6. Скорочений робочий час встановлюється згідно з чинним законодавством для працівників віком від 15 до 18 років, а також зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
У колективному договорі може встановлюватися скорочений робочий час для жінок, які мають 3 і більше дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, осіб із сімейними обов’язками (жінок і чоловіків, які самостійно виховують дітей) та інших категорій працівників за рахунок коштів підприємства.

5.7. Неповний робочий час.

Неповний робочий час (день, тиждень) з ініціативи роботодавця може запроваджуватися лише у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці за письмовим попере­дженням працівників не пізніше як за два місяці.
При цьому тривалість робочого часу не може бути меншою від половини норми робочого, а термін його застосування не повинен перевищувати шести місяців.
Неповний робочий час за ініціативи працівника встановлюється за угодою сторін та в інших випадках, передбачених законодавством.

5.8. Тривалість робочого часу в дні, які передують дням державних або релігійних свят, встановлених чинним законодавством, скорочується на одну годину.
На безперервно діючих підприємствах або видах робіт, де з виробничих причин неможливе зменшення тривалості робочого часу у передсвяткові дні, робота в такий час компенсується наданням додаткового часу відпочинку або за згодою сторін оплачується як надурочна.

5.9. У разі восьмигодинної роботи в нічний час (з 2200 до 600) тривалість робочого часу скорочується на 1 годину.
Якщо на нічний час припадає менше ніж вісім годин, тривалість робочого часу скорочується пропорційно.
Ці положення не поширюються на працівників, які працюють за скороченим робочим часом, а також на безперервно працюючих підприємствах або на окремих роботах, де неможливе зменшення робочого часу, та на умовах трудового договору, яким передбачена робота в нічний час.

5.10. Основним видом режиму робочого часу є пяти денний робочий тиждень з однаковою щоденною тривалістю робочого часу. Він є базовим для обчислення норми тривалості робочого часу при встановленні інших режимів роботи: шестиденного робочого тижня, підсумованого обліку робочого часу, режиму неповного робочого часу тощо.
Незалежно від режиму роботи, що застосовується на підприємстві, встановлена законодавством і цією Угодою норма тривалості робочогочасу (40 годин на тиждень) є обовязковою.

5.11. У разі коли робота виконується у дві, три або чотири зміни, працівники, які об’єднані у зміни, чергуються у змінах рівномірно в порядку, встановленому в колективному до­говорі.

Кожна зміна виконує роботу згідно з графіком змінності, що затверджується на строк не менший за один місяць і доводиться до відома працівників не пізніше як за тиждень до початку місяця, а на строк понад один місяць — за два тижні до їх запровадження.

Встановлення графіків змінності на строк менший як один місяць не допускається.

Залучення працівників на роботу протягом двох змін підряд забороняється чинним законодавством.

Тривалість перерви між змінами не може бути меншою за подвійну тривалість робочої зміни (включаючи час перерви на обід).

5.12. На підприємствах, їх виробничих підрозділах у разі виробничої необхідності може запроваджуватися підсумований облік робочого часу.
Тривалість облікового періоду встановлюється в колективному договорі.

Тривалість робочого часу за обліковий період повинна дорівнювати встановленій нормі робочого часу за цей період.
При підсумованому обліку робочого часу максимальна тривалість щоденної роботи не повинна перевищувати 12 годин, а робочого тижня — 48 годин.

Робота понад нормальну тривалість робочого часу в певні періоди може компенсуватися меншою тривалістю робочого часу в інші періоди або наданням додаткових днів відпочинку в межах облікового періоду.

Умови застосування підсумованого обліку робочого часу, тривалість робочого дня, порядок чергування робочих і вихідних днів визначаються колективним договором.

Графіки виходу на роботу за підсумованим обліком робочого часу затверджуються не менше як на місяць і доводяться до працівників не пізніше як за тиждень до початку місяця, а понад два місяці — за 2 тижні до їх запровадження.

Невиконання норми робочого часу в обліковому періоді допускається лише у разі встановлення неповного робочого часу.

Невідпрацьований з вини роботодавця час до норми тривалості робочого часу в обліковому періоді оплачується як час простою.
Відпрацьований час понад норму тривалості робочого часу в обліковому періоді оплачується як надурочна робота.

5.13. На роботах з особливими умовами і характером праці, різним навантаженням протягом робочого дня робочий час може поділятися на частини з обов’язковим дотриманням установленої тривалості щоденної роботи.
Поділ робочого дня на частини запроваджується відповідно до колективного договору або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.

5.14. Надурочні роботи (понад встановлену норму тривалості робочого часу) можуть застосовуватися лише у випадках, передбачених чинним законодавством, за письмовою згодою працівника та за обов’язковим погодженням з виборним органом первинної проф­спілкової організації і не повинні перевищувати 4 години протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

5.15. Тривалість основної щорічної оплачуваної відпустки на підприємствах незалежно від форми власності встановлюється згідно з чинним законодавством і не може бути меншою за 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який дає право на основну щорічну оплачувану відпустку.

5.16. Працівникам з ненормованим робочим днем обов’язково надається щорічна додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 7 календарних днів (орієнтовний перелік посад і професій з ненормованим робочим днем — додаток 7 до цієї Угоди).

Список посад, робіт і професій з ненормованим робочим днем на підприємстві та конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюються в колективному договорі підприємства.

Роботою на умовах ненормованого робочого часу вважається епізодична робота за вказівкою роботодавця або коли без такої вказівки працівник зобов’язаний працювати понад норму робочого часу.
У разі коли працівник з ненормованим робочим днем залучається до роботи понад норму робочого часу систематично, така робота вважається надурочною і повинна проводитися у дозволених межах і оплачуватися як надурочна.

5.17. Працівники можуть залучатися до роботи у дні, які є для них вихідними, а також у святкові дні лише у випадках та на умовах, передбачених чинним законодавством.

5.18. Щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці надаються за Списком виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України.
Конкретну тривалість щорічних додаткових відпусток встановлювати у колективних чи трудових договорах: за роботу із шкідливими і важкими умовами праці залежно від результатів атестації робочих місць та часу зайнятості працівника в цих умовах, а відпусток за особливий характер праці — залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

5.19. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцями за погодженням з виборними органами Профспілки на початок календарного року і доводяться до відома всіх працівників.

5.20. Забороняється ненадання щорічних основноїі додаткових відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року працівникам віком до 18 років, а також працюючим із шкідливими і важкими умовами праці чи з особливим характером роботи.

5.21. Щорічна відпустка працівника повинна бути перенесена на інший період у разі несвоєчасної виплати роботодавцем середньої заробітної плати за час відпустки та в інших випадках, установлених чинним законодавством.
Щорічна відпустка за ініціативою роботодавця, як виняток, може бути перенесена на інший період лише за письмової згоди працівника.

5.22. У колективному договорі може встановлюватися надання працівникам додаткової заохочувальної відпустки з частковою або повною оплатою за високі досягнення у праці, за безперервний стаж роботи на цьому підприємстві, за виконання громадських обов’язків та визначатися тривалість і умови надання такої відпустки.

5.23. У колективному договорі можуть встановлюватися додаткові і соціальні відпустки, оплачувані за рахунок власних коштів (прибутку) підприємства.

5.24. Відпустки без збереження заробітної плати можуть надаватися у випадках та на умовах, установлених чинним законодавством і колективним договором.

5.25. Режим роботи встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.
Правила не повинні суперечити трудовому законодавству, нормам і положенням Угоди, колективного договору, нормативним актам роботодавця.
(Витяг із Галузевої угоди між Міністерство маграрної політики та продовольства України, галузевими обєднаннями підприємствтаПрофспілкою працівників агропромислового комплексуУкраїни на 2011–2013 роки, зареєстрованої в Міністерстві праці та соціальної політикиУкраїни 9 лютого 2011 року за 11).

 
 

Матеріали до теми


Програми, які дають змогу блокувати чи обмежувати доступ до крадіїв часу
Опитування показують, що більшість компаній не дозволяють своїм працівникам мати доступ із робочих комп’ютерів до соціальних мереж, зокрема Facebook, нібито з причин ...
Чи надається оплачувана відпустка у зв’язку з навчанням працівникові, який навчається за кордоном?
Надається лише за певних умов. Умови надання відпусток у зв’язку з навчанням визначені статтею 15 Закону України від 15 листопада ...