На практиці трапляються випадки, коли звільненому працівникові з різних причин вчасно не виплачують належних йому при звільненні сум (нарахованої заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги в установлених законодавством випадках тощо) або видають трудову книжку із запізненням. У таких ситуаціях колишні працівники можуть звертатися до суду з позовом про стягнення з роботодавця не лише належних їм виплат, а й компенсації інших сум: середнього заробітку за весь час затримки, моральної шкоди. У цій статті пропонуємо розглянути, які саме суми, у якому розмірі та за які порушення прав колишніх працівників зобов’язаний виплатити роботодавець
ОБОВ’ЯЗОК РОБОТОДАВЦЯ ВИДАТИ ПРАЦІВНИКОВІ ТРУДОВУ КНИЖКУ Й ПРОВЕСТИ З НИМ ПОВНИЙ РОЗРАХУНОК
Згідно зі ст. 47 Кодексу законів про працю України (КЗпП) власник або уповноважений ним орган (роботодавець) зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку й провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП.
У разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця він зобов’язаний також у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
У разі мобілізації власника — фізичної особи свої обов’язки, визначені ст. 47 КЗпП, він має виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій і штрафів.
Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець має письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Треба знати!
У разі виникнення спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку має в зазначений у ст. 116 КЗпП строк виплатити не оспорювану ним суму.
ЯКЩО РОБОТОДАВЕЦЬ ПОРУШИВ СТРОКИ ВИДАЧІ ТРУДОВОЇ КНИЖКИ Й ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКУ
За порушення строків розрахунку з працівником та/або видачі йому трудової книжки законодавством передбачено відповідальність роботодавця.
Так, згідно зі ст. 235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум в установлені строки,за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація має виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець має сплатити зазначене в ст. 117 КЗпП відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо ж спір вирішено на користь працівника частково — розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.
Проблема виникає тоді, коли роботодавець порушив і строки розрахунку з працівником, і строки видачі йому трудової книжки. У такій ситуації часто працівники вимагають окремо компенсувати середній заробіток за затримку видачі трудової книжки і за затримку розрахунку. З приводу правомірності зазначених вимог вважаємо за потрібне зазначити таке.
У загальному випадку днем звільнення є останній день роботи працівника. Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (Інструкція № 58) у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, установленому п. 2.10 Інструкції № 58.
Далі — у газеті «Кадри і зарплата» № 5, 2015
Автор: Анна ТИМОШОК,,
консультант з бухгалтерського та податкового обліку
