Як правильно визначити страховий стаж і оплатити тимчасову втрату працездатності: нові вимоги

Що таке страховий стаж?
Як обчислюється розмір допомоги по тимчасовій непраце­здатності залежно від стажу?
У якому розмірі оплачувати перші п’ять днів непрацездатності?
Як обчислювати страховий стаж?
Якими документами підтверджується страховий стаж?
Як зараховувати періоди до страхового стажу до набуття чинності Законом № 2240?

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом.

Актуальне питання у сфері соціального страхування: як обчислювати страховий стаж для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності і по вагітності та пологах на підставі листків непрацездатності (далі — ЛН)?

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку ЛН, а в разі роботи за сумісництвом — копія ЛН, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку ЛН, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із Фондом соціального страхування України (далі — Фонд) (ч. 1 ст. 31 Закону № 1105).

Питання заповнення ЛН врегульовано Інструкцією про порядок запов­нен­ня листка непрацездатності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406 (далі — Інструкція № 532).

Порядок видачі ЛН з тимчасової втрати працездатності регулюється Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року № 455.

ЩО ТАКЕ СТРАХОВИЙ СТАЖ

Будь-який роботодавець і бухгалтер повинні знати, як розрахувати стаж для ЛН, бо нарахування для виплат матеріального забезпечення здійснює саме роботодавець. У ЛН відведена спеціальна графа, в яку роботодавець уносить відомості про організацію і докладний розрахунок виплат по тимчасовій непрацездатності і по вагітності та пологах.

Стаж для оплати ЛН має велике значення, оскі­льки залежно від його величини призначається матеріальне забезпечення працівникові. Стаж для виписування ЛН значення не має. ЛН працівникові видадуть у будь-якому разі.

Як підтвердити страховий стаж? Спробуймо розібратися в цьому питанні.

З 1 січня 2015 року Закон № 1105 викладено в новій редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VIІІ (далі — Закон № 77).

Водночас Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ (далі — Закон № 2240) втратив чинність.

Важливо!
За страховими випадками (як-от: допомога по тимчасовій непрацездатності (разом із доглядом за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах), які настали до 31 грудня 2014 року включно, визначаючи право на матеріальне забезпечення та його розмір, слід керуватися нормами Закону № 2240 (лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 17 січня 2015 року № 2.4-17-92, далі — Лист № 2.4-17-92).

А для страхових випадків (допомога по тим­ча­совій непрацездатності (разом із доглядом за хворою дитиною), допомога по вагітності та по­логах), які настали з 1 січня 2015 року, слід застосовувати норми Закону № 1105 (Лист № 2.4-17-92). 

РОЗМІР ДОПОМОГИ ПО ТИМЧАСОВІЙ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЗАЛЕЖНО ВІД СТАЖУ

Слід звернути особливу увагу на категорію 4 постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС. У зв’язку із ухваленням Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII та унесенням змін до законів України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 року № 791а-XII і «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі — Закон № 796) скасовано визначення як такої зони посиленого радіоекологічного контролю, тобто втратили право на пільгу потерпілі категорії 4.

Відповідно до Закону № 796 право на отримання пільг та компенсацій потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 мали лише за умови постійного проживання, роботи чи навчання на територіях зони посиленого радіо­екологічного контролю.

А що зони посиленого радіоекологічного контролю в Україні з 1 січня 2015 року не існує, то факт проживання, роботи, навчання на такій території відсутній. Відповідно категорія осіб, для яких отримання пільги пов’язане із фактом проживання, роботи чи навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, право на таку пільгу довести не може.

Враховуючи те, що з 1 січня 2015 статтю 23 Закону № 796 виключено, пільга щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 % середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу, визначена пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону № 1105, особам, віднесеним до категорії 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за страховими випадками, які настали з 1 січня 2015 року, не надається (Лист № 2.4-17-92).

Відповідно до частини 2 статті 31 Закону № 1105 для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу) застраховані особи додають копії посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу. Тобто для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, таким документом є копія посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи певної категорії, в якому зазначено, що пред’яв­ник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом № 796.

Важливо!
Зверніть увагу на лист Міністерства юстиції України «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» від 26 грудня 2008 року № 758-0-2-08-19: якщо існують розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом, перевага надається спеціальному.

Запам’ятайте: нарахування допомоги по тим­часовій непрацездатності в розмірі 100 % середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу для деяких категорій осіб (як-от: ветерани війни, донори, особи, постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи) лишилося незмінним. Допомога по вагітності та пологах, як і раніше, виплачується в розмірі 100 % середньої заробітної плати, але з урахуванням обмежень, установлених частиною 4 статті 19 Закону № 1105.

РОЗМІР ДОПОМОГИ ПО ТИМЧАСОВІЙ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ ПРИ ОПЛАТІ ПЕРШИХ П’ЯТИ ДНІВ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЗА РАХУНОК ПІДПРИЄМСТВА

У якому розмірі оплачувати перші п’ять днів непрацездатності?Адже в Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 439 (далі — Порядок № 439), який діяв до 16 липня 2015 року, залишалися старі розміри виплат.

Поза сумнівом, застосовувати потрібно нові розміри виплати, передбачені статтею 24 Закону № 1105, і для оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, і для допомоги по тимчасовій непрацездатності. Адже норми інших нормативно-правових актів до приведення їх у відповідність до зазначеного Закону застосовуються в частині, що не суперечить його вимогам (п. 8 розділу VII Закону № 1105).

Важливо!
Визначаючи розмір допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, початок якої припадає на період до 31 грудня 2014 року включно, треба керуватися нормами статті 37 Закону № 2240, а для страхових випадків, що настали з 1 січня 2015 року, слід застосовувати норми статті 24 Закону № 1105.

Спробуймо розібратися в цій ситуації.

По-перше. Як зазначалося вище, відповідно до пункту 8 розділу VII Закону № 1105 норми інших нормативно-правових актів до приведення їх у відповідність до вказаного Закону застосовуються в частині, що не суперечить його вимогам, тобто застосовувати потрібно нові розміри виплати, передбачені статтею 24 Закону № 1105, і для оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, і для допомоги по тимчасовій не­працездатності з шостого календарного дня за рахунок коштів Фонду.

По-друге. Частиною 2 статті 22 Закону № 1105 визначено, що оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Регулювалася оплата перших днів тимчасової непрацездатності Порядком № 439, відповідно до якого дні тимчасової непрацездатності застрахованій особі оплачувалися залежно від страхового стажу в таких розмірах:

— 60 % середньої заробітної плати — особі, яка має страховий стаж до п’яти років;
— 80 % середньої заробітної плати — особі, яка має страховий стаж від п’яти до восьми років;
— 100 % середньої заробітної плати — особі, яка має страховий стаж понад вісім років.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 439 роз’яснення з приводу оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності надавало Міністерство соціальної політики України. На підтвердження цієї думки Міністерство соціальної політики України видало три роз’яснення, які на цей час чинні (листи Міністерства соціальної політики України від 7 квітня 2015 року № 372/13/84-15, від 21 квітня 2015 року № 251/18/99-15, від 6 травня 2015 року № 282/18/99-15). У всіх зазначених листах Міністерство соціальної політики України підтверджує, що оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності регулюється Порядком № 439, тобто за старими нормами.

Як бачимо, підприємство могло обирати якийсь із двох варіантів на свій розсуд. Адже відповідно до частини 3 статті 30 Закону № 1105 рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг ухвалює комісія (уповноважений) із соціального страхування (далі — комісія), що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство).

Згідно з Положенням про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженим постановою правління Фонду від 23 червня 2008 року № 25, комісія здійснює контроль за правильним нарахуванням і вчасною виплатою матеріального забезпечення, ухвалює рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі та заповнення ЛН та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Своєю чергою, комісія підприємства діє відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють питання матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Враховуючи наведене, зазначимо, що згадана вище колізія норми права вирішена з набуттям чинності 17 липня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 440, яка визначає Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця (далі — Порядок № 440). У пункті 5 Порядку № 440 чітко прописано, що дні тимчасової непрацездатності оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах, визначених частиною 1 статті 24 Закону № 1105. Тобто нарешті в цій ситуації поставлено крапку.

Підсумовуючи зазначене, можна з упевненістю сказати, що до 16 липня 2015 року включно підприємство мало два варіанти оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця. І який із варіантів обирати, залежало від самого підприємства та комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства. За тими страховими випадками, які настали із 17 липня 2015 року, для оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця застосовується страховий стаж у розмірах, визначених статтею 24 Закону № 1105.

ОБЧИСЛЕННЯ СТРАХОВОГО СТАЖУ

Зауважимо, що страховий стаж визначають станом на день настання страхового випадку (це день, яким відкрито ЛН) й обчислюють у місяцях (ч. З ст. 21 Закону № 1105).

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загально­обов’яз­кового державного соціального страхування (далі — Державний реєстр), а за періоди до його запровадження — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 2 ст. 21 Закону № 1105).

Відповідно до частини 3 статті 21 Закону № 1105 в разі, якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до стра­хового стажу за формулою:

ТП = Св : В,

де ТП — тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях; Св — сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць;
В — мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

Одначе з 1 січня 2015 року слід звернути особливу увагу на таке. Законом № 77 унесено зміни до статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі — Закон № 2464), якими передбачено, що в разі коли база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, установленої для відповідної категорії платника (ст. 8 Закону № 2464). Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць. Відповідно за даними Державного реєстру такий місяць вважатиметься повним місяцем страхового стажу.

Своєю чергою, Державна фіскальна служ­ба України в листі від 14 лютого 2015 року № 4979/7/ 99-99-17-03-01-17 роз’яснює, що у разі звільнення або прийняття працівника на основне місце роботи протягом місяця, у якому нарахована заробітна плата за відпрацьований час не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на місяць, сума єдиного соціального внеску розраховується з фактично нарахованої заробітної плати незалежно від її розміру. Проте остаточно це питання може бути врегульовано лише після внесення змін до відповідних законів та підзаконних актів.

Якщо виникають спірні питання, за відповідними роз’ясненнями доцільно звертатися до уповноважених органів, а саме Міністерства соціальної політики України або Фонду.

Що таке Державний реєстр і де брати відомості про застрахованих осіб?

Відповідно до пункту 3 розділу I постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 18 червня 2014 року № 10-1 (далі — Положення № 10-1) Пенсійний фонд України (далі — ПФУ) формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру.

Реєстр застрахованих осіб забезпечує (п. 4 розділу I Положення № 10-1):

— облік застрахованих осіб у системі загально­обов’язкового державного соціального страхування та їхню ідентифікацію;
— накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
— нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

До реєстру застрахованих осіб уносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають за­галь­нообов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, потрібна для обчислення і призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (п. 2 розділу IІ Положення № 10-1):

— персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків за застрахованих осіб, що подається страхувальниками у складі звітності; — відомості про заробітну плату, дохід, грошове забезпечення, допомогу та компенсацію, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, які подаються роботодавцями — підприємствами, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсації відповідно до законодавства;
— відомості про облік стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства;
— відомості про фізичних осіб — підприємців та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно;
— відомості про нарахування єдиного внеску фізичними особами — підприємцями, зокрема про тих, які обрали спрощену систему оподаткування;
— відомості про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплати за минулі періоди;
— відомості про суми доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов’яз­кове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV;
— відомості про застраховану особу, з якою стався нещасний випадок на виробництві чи яка отримала професійне захворювання;
— відомості про осіб, що були зареєстровані як безробітні та отримували допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності);
— відомості про сплату страхових внесків стра­хувальниками;
— інформація про фізичних осіб, які сплачують/за яких сплачують страхові внески до накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Під час здавання відомостей про застрахованих осіб страхувальникові треба стежити за їхньою правильністю. На кожну застраховану особу заводиться персональна облікова картка, до якої заносять дані, визначені частиною 3 статті 20 Закону № 2464.

Відповідно до пункту 2 розділу III Положення № 10-1 індивідуальні відомості про працівника з реєстру застрахованих осіб надаються роботодавцям та/або працівникам на паперових носіях за формою ОК-5 або ОК-7.

Застрахованій особі, яка особисто звернулася до органів ПФУ, індивідуальні відомості надаються після пред’явлення:

— паспорта;
— довідки органу доходів і зборів про при­своєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтва про загально­обо­в’язкове соціальне страхування чи пенсійного посвідчення за місцем проживання.
Особам, які не є громадянами України, але пра­цюють на території України і не мають реєстраційного номера облікової картки платника по­датків, індивідуальні відомості надаються після пред’явлення документа, що посвідчує особу (п. 3 розділу IІІ Положення № 10-1).

Надання інформації в електронному вигляді підприємству або застрахованій особі законодавством не передбачено.
Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб надаються в електронному вигляді згідно з окремими протоколами, підготовленими на підставі Положення № 10-1, лише органам доходів і зборів через центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику, органам соціального захисту через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування (п. 6 розділу IІІ Положення № 10-1).
Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в Пенсійному фонді України протягом усього життя особи, а після її смерті — протягом 75 років на паперових та/або електрон­них носіях за умови наявності засобів, що гарантують ідентичність паперового та електронного документів (п. 1 розділу V Положення № 10-1).

Безпосередньо у Положенні № 10-1 чітко не вказано, довідка якої форми (ОК-5 чи ОК-7) видається для визначення на підприємстві розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності чи по вагітності та пологах, тому несуттєво, яку із зазначених довідок подасть працівник.

Як підтвердити страховий стаж?

По-перше, в разі втрати працівником трудової книжки або інших документів, які підтверджують страховий стаж, працівник може звернутися до ПФУ за отриманням відомостей.

По-друге, відповідно до пунктів 1 і 2 частини 4 статті 19 Закону № 1105 визначено порядок застосування обмеження розміру соціальних виплат, які діють лише з 1 січня 2015 року. Застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до Закону № 1105 у таких розмірах:

— допомогу по тимчасовій непрацездатності — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом у місяці настання страхового випадку;

— допомогу по вагітності та пологах — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом у місяці настання страхового випадку.

Обмеження, визначені пунктами 1 і 2 частини 4 статті 19 Закону № 1105, не поширюються на працівників, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку мають страховий стаж понад шість місяців, тобто перебувають у тру­дових відносинах із роботодавцем понад шість місяців, фактично працюють й отримують заробітну плату, з якої щомісяця сплачують вони і роботодавець або вони страхові внески в сумі не меншій, аніж мінімальний страховий внесок.

Періоди відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і отримання виплат за окремими видами соціального страхування (як-от: допомога по безробіттю, що надається центром зайнятості, — до страхового стажу зараховується не період перебування на обліку в центрі зайнятості, а лише період отримання допомоги по безробіттю; допомога внаслідок нещасного випадку на виробництві; пенсія по інвалідності; допомога за ЛН) теж зараховуються до страхового стажу як періоди, за які сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску (абзац другий ч. 1 ст. 21 Закону № 1105).

Якщо ж працівник з якихось причин не надасть роботодавцеві довідку форми ОК-5 чи ОК-7, нарахування та призначення допомоги по тимча­совій непрацездатності, зокрема по догляду за дитиною (хворим членом сім’ї), або допомоги по вагітності та пологах здійснюватиметься із застосуванням обмежень, визначених пунктами 1 і 2 частини 4 статті 19 Закону № 1105 (лист Виконавчої дирекції ФСС З ТВП від 7 травня 2015 року № 5.2-32-823). Отже, сам працівник зацікавлений у пред’явленні зазначених вище відомостей. Якщо працівник підтвердить страховий стаж із Державного реєстру, допомога підлягає перерахунку.

ЯКИМИ ДОКУМЕНТАМИ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ СТРАХОВИЙ СТАЖ

Підтвердити страховий стаж застрахована особа може, подавши:

— трудову книжку;
— довідки з попередніх місць роботи працівника про заробітну плату, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду;
— документи:

• ЛН;
• відомості про нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності й вагітності та пологах із зазначенням періодів, за які надавалися страхові виплати;
• накази про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• довідки про періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування тощо.

Зазначене стосується того періоду, коли персоніфікованого обліку застрахованих осіб за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням не було, тому і виникала потреба в підтвердженні страхового стажу застрахованої особи для визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності (лист Фонду від 28 серпня 2009 року № 04-06/К-158з-216).

ЗАРАХУВАННЯ ПЕРІОДІВ ДО СТРАХОВОГО СТАЖУ ДЛЯ ОПЛАТИ ЛИСТКІВ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ

До страхового стажу прирівнюється трудо­вий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набуття чинності Законом № 2240 (ч. 4 ст. 21 Закону № 1105).

Порядок визначення страхового стажу залежить від періоду, за який він обчислюється, тобто на момент настання страхового випадку. Умовно можна виділити п’ять періодів (таблиця 2).

Як правильно визначити страховий стаж до 27 лютого 2001 року

До 27 лютого 2001 року, тобто до набуття чинності Законом № 2240, до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту). Тобто, визначаючи стаж за цей період, слід керуватися Правилами обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 1998 року № 1658 (далі — Правила № 1658), які вже втратили чинність.
Трудовий стаж, набутий працівниками до 27 лютого 2001 року, визначається згідно із записами в трудовій книжці, яка відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, є основним документом про трудову діяльність працівника.

У разі її відсутності чи коли в трудовій книжці нема відповідного запису, для підтвердження загального трудового стажу подаються такі документи: довідки, військовий квиток, витяги з наказів, особові рахунки та відомості про видачу заробітної плати, інші документи, що містять дані про місце та час роботи, служби, навчання тощо. 

Визначаємо страховий стаж із 28 лютого 2001 року по 31 грудня 2010 року

За цей період стаж визначається відповідно до статті 7 Закону № 2240 у редакції, яка діяла до 31 грудня 2010 року.

Протягом цього періоду з’явилося поняття страхового стажу, до якого входив час, коли застрахована особа сплачувала страхові внески (незалежно від їхнього розміру).

До страхового стажу зараховуються періоди:

— тимчасової втрати працездатності;
— перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
— час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
— періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.

Водночас у Законі № 2240 не зазначалося жодного документа, за яким би підтверджувався й обчислювався страховий стаж. Тому цим документом і далі залишалася трудова книжка пра­цівника.
До страхового стажу прирівнювався трудовий стаж, набутий працівником за час роботи в порядку та на умовах трудового договору (контракту) до набуття чинності Законом № 2240. 

Обчислення страхового стажу з 1 січня 2011 року по 13 грудня 2013 року

Із 1 січня 2011 року страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до його запровадження — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Для зарахування місяця до страхового стажу мають виконуватися одночасно три умови:
— працівник підлягав страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
— за нього сплачувалися страхові внески;
— страхові внески сплачено в сумі не меншій, аніж мінімальний страховий внесок.

Як і раніше, до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набуття чинності Законом № 2240.

Визначаємо страховий стаж із 14 грудня 2013 року по 31 грудня 2014 року

Періоди відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку й отримання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), входять до страхового стажу як періоди, за які сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Як бачимо, майже нічого в розрахунку страхового стажу не змінилося. Суттєвою зміною стало те, що період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку знову зараховується до страхового стражу.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення зміни до статті 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» щодо зарахування до страхового стажу періоду відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» від 19 листопада 2013 року № 691-VII (далі — Закон № 691) установлено, що у разі, коли особа перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 1 січня 2011 року до набуття чинності цим Законом, час відпустки зараховується до її страхового стажу.

Що треба знати про обчислення страхового стажу з 1 січня 2015 року

Оскільки 1 січня 2015 року на підставі Закону № 77 Закон № 2240, який регламентував порядок обчислення страхового стажу, втратив чинність, то водночас відповідно до Закону № 77 порядок обчислення страхового стажу для визначення розміру допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, без унесення в нього якихось істотних змін, закріплено за Законом № 1105.

Періоди відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку й отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), входять до страхового стажу як періоди, за які сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Обчислення страхового стажу, як і раніше, відбувається за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до його запровадження — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набуття чинності Законом № 2240.

Порядок формування та ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також надання з нього інформації для обчислення страхового стажу передбачено розділом V Закону № 2464.

Державний реєстр складається з реєстру страхувальниківі реєстру застрахованих осіб.

Інформація про заробітну плату, розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що використовуються для обчислення страхового стажу для визначення розміру допомоги з тимчасової втрати працездатності, накопичуються та зберігаються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру.

Відповідно до статей 121 і 20 Закону № 2464 функції з формування та ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснення заходів щодо надання з нього інформації для обчислення страхового стажу покладено на Пенсійний фонд України.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону № 2464 дані з Державного реєстру надаються на запит платників єдиного внеску та/або застрахованих осіб у порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом за погодженням із Фондом.

Тривалість страхового стажу для визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності встановлюється на день настання страхового випадку.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Відповідно до листа Виконавчої дирекції ФСС з ТВП від 5 червня 2015 року № 5.2-32-946 неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, зараховується до страхового як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків не менша мінімального страхового внеску.

Листок непрацездатності — багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв’язку з непрацездатністю та матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів (п. 1 Інструкції № 532).

Під страховим стажем розуміється період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачувала вона та роботодавець або вона страхові внески в сумі не меншій, аніж мінімальний страховий внесок (ст. 21 Закону № 1105).

Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності залежно
від страхового стажу починаючи з 1 січня 2015 року (ст. 24 Закону № 1105):

— 50 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;
— 60 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;
— 70 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;
— 100 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;
— 100 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до 1–4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; комусь із батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII; особам, які належать до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23 березня 2000 року № 1584-III; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 року № 239/95-ВР (таблиця 1).

Таблиця 1
Розміри страхового стажу для оплати листків непрацездатності

Допомога по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах виплачується
застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

• Згідно з листом ФСС з ТВП від 17 січня 2015 року № 2.4-17-92 пільга щодо виплати допомоги по тимчасовій непраце­здатності в розмірі 100 % середньої заробітної плати особам, віднесеним до 4-ї категорії, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за страховими випадками, які настали з 1 січня 2015 року, не надається.

Таблиця 2
Періоди страхового стажу для оплати листків непрацездатності

Зарахування періодів до страхового стажу для оплати листків непрацездатності
(зараховується +, не зараховується –)

* Законом № 691 установлено, що у разі коли особа перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 1 січня 2011 року до 14 грудня 2013 року, час цієї відпустки зараховується до страхового стажу (якщо страховий випадок настав з 14 грудня 2013 року).

** Слід пам’ятати, якщо в період навчання особа працює на умовах трудового договору (контракту), то період роботи зараховується до страхового стажу, оскільки страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, аніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою:
ТП = Св : В,
де ТП — тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях;
Св — сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць;
В — мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

Види робіт,
які зараховуються до 27 лютого 2001 року до загального трудового стажу
(лист ФСС з ТВП від 20 грудня 2005 року № 04-29-2259)

Відповідно до Правил № 1658 до загального трудового стажу до 27 лютого 2001 року для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності зараховується:

– час роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або іншої роботи, протягом якої працівник підлягав обов’язковому соціальному страхуванню, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв;

– робота на водному транспорті протягом повного навігаційного періоду зараховується за рік роботи;

– робота протягом повного сезону на сезонних роботах та підприємствах і в організаціях сезонних галузей народного господарства, затверджених постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей» України від 28 березня 1997 року № 278, зараховується до загального трудового стажу роботи за рік роботи;

– інші сезонні роботи зараховуються до загального трудового стажу роботи за фактичною тривалістю;
особам, які застраховані на умовах добровільного страхування, період сплати ними збору на обов’язкове соціальне страхування (страхових внесків) зараховується до загального трудового стажу на підставі довідки Фонду про сплату збору на обов’язкове соціальне страхування (страхових внесків);

– суб’єктам підприємницької діяльності — фізичним особам, які обрали спрощену систему оподаткування, зараховується до загального трудового стажу весь період сплати ними єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, здійснення підприємницької та виробничої діяльності на підставі придбання спеціального торгового патенту.

До загального трудового стажу зараховується також:

– служба у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, СБУ, внутрішніх військах МВС, військах цивільної оборони та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, а також в органах внутрішніх справ;

– час перебування громадян на альтернативній (невійськовій) службі;

– час перебування на службі в митних органах;

– період перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах та період одержання допомоги (зокрема, матеріальної) по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII, що діяв на той час;

– час догляду когось із батьків за потерпілою дитиною внаслідок Чорнобильської катастрофи до досягнення нею віку 12 років;

– час відпусток у зв’язку з вагітністю та пологами, частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною, тривалість якої визначається медичним висновком, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку;

– період, протягом якого виплачувалася допомога по вагітності та пологах, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку жінкам з-поміж військовослужбовців, звільнених із Збройних Сил, Національної гвардії, Прикордонних військ, СБУ, внутрішніх військ МВС, військ цивільної оборони та інших військових формувань, а також із органів внутрішніх справ у зв’язку з вагітністю та пологами, за умови, що вони приступили до роботи чи навчання після досягнення дитиною трирічного віку;

– період, протягом якого батьки-вихователі були зайняті у дитячому будинку сімейного типу вихованням дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

– час навчання на курсах і у школах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації і перекваліфікації, якщо направленню на курси чи у школу безпосередньо передувала робота або служба у складі Збройних Сил, Національної гвардії, Прикордонних військ, СБУ, внутрішніх військ МВС, військ цивільної оборони та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також в органах внутрішніх справ;
час роботи або виробничої практики на робочих місцях і посадах, що оплачуються, у період навчання у вищому навчальному закладі;

– час навчання у професійно-технічному навчальному закладі;

– час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу;

– час вимушеного прогулу особи, взятої під захист;

термін перебування під вартою, термін відбування покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв’язку з незаконним відстороненням від роботи (посади).

До загального стажу для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності не враховується:

– час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним;

– час навчання у вищому навчальному закладі (зокрема, на підготовчих відділеннях), в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі з денною (очною) формою навчання;

– роботи, якщо інше не передбачено законом.

Страховий стаж — це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загаль­нообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду в порядку, установленому законодавством (визначення актуальне для періоду з 28 лютого 2001 року по 31 грудня 2010 року).

Страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, аніж мінімальний страховий внесок, окрім періодів відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), які входять до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску (визначення актуальне для періоду з 1 січня 2011 року по 13 грудня 2013 року).

Мінімальний страховий внесок — сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного соціального внеску, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Із 14 грудня 2013 року страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, аніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 7 Закону № 2240 (визначення актуальне для періоду з 14 грудня 2013 року по 31 грудня 2014 року).

Страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, аніж мінімальний страховий внесок (визначення актуальне з 1 січня 2015 року).

Чи зараховується до страхового стажу період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку?

Розглянемо ситуацію від самого початку.

З унесенням змін у Закон № 2240 з 1 січня 2011 року період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перестав зараховуватися до страхового стажу для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності. Згодом Законом № 691 було відновлено правило і внесено зміни до статті 7 Закону № 2240, які набули чинності з 14 грудня 2013 року. Від цієї дати період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Крім того, Законом № 691 установлено, що коли особа перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 1 січня 2011 року до 14 грудня 2013 року, час цієї відпустки зараховується до її страхового стажу. Тобто поставлено остаточну крапку в цьому питанні: відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу.

Чи зараховувати до страхового стажу періоди, коли студент працює або проходить практику?

Якщо студента вищого навчального закладу, який навчається на денному відділенні і проходить практику, приймають на робоче місце та посаду, що оплачується, тоді з ним обов’язково укладається строковий трудовий договір, згідно з яким йому нараховується заробітна плата, з якої утримуються страхові внески. Отже, у такому разі період проходження виробничої практики зараховується до страхового стажу. Якщо студент проходить практику на безоплатній основі, то страхові внески не утримуються і страховий стаж не зараховується.
З 1 січня 2011 року, якщо заробітна плата студента за фактично відпрацьований час у місяці буде меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати (і сума страхового внеску буде меншою за розмір мінімального страхового внеску), цей місяць до страхового стажу увійде не повністю, а пропорційно сумі сплаченого страхового внеску.

Олександр ЛАЗОРЕНКО,
експерт з питань страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

Стаття надана редакцією журнала «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків» 
(детальніше — журнал «Довідник кадровика» № 2, 2016)